Читати книгу - "Спецназ"

швидкість, не турбуючись про відстань, яка відділяє їх, якою б великою вона не була. Чим далі попереду від головних сил передові загони, тим краще. Чим більш несподіваною і дивною для противника здавалася поява радянських військ, тим більшу паніку вона викликала, і тим більш успішні були дії як передових загонів, так і головних радянських сил.

Передові загони мали величезну вагу під час останньої війни. Швидкість, з якою наші війська просувалися часом - від вісімдесяти до ста кілометрів на день. Така швидкість наступу в операціях такого величезного масштабу викликає здивування навіть сьогодні. Але завжди необхідно пам'ятати, що цей жахливий ритм руху великою мірою став можливим завдяки діям передових загонів. Це слова генерала армії І.І. Гусаківського, того самого генерала, який з січня по квітень 1945 року, від Вісли до Берліна, сам командував передовим загоном 11-го гвардійського танкового корпусу і всієї 1-ї гвардійської танкової армії.

Під час останньої війни передові загони пронизували оборону противника дюжиною клинів в один і той же час, а головні сили військ рухалися їхніми слідами. Передові загони потім знищували у ворожому тилу об'єкти, які було легко знищити, і, в більшості випадків, швидко рухалися вперед так, щоб захопити мости перед тим, як їх підірвуть. Причина, за якою супротивник не підривав їх, полягала в тому, що його головні сили були ще цілком зайняті боротьбою проти головних сил Червоної Армії.

Роль, яку відіграють передові загони, різко зросла в сучасних бойових діях. Всі радянські військові навчання мають на меті поліпшити дії передових загонів. Є дві дуже важливі причини, чому зростає важливість передових загонів. Перша, з усією очевидністю, полягає в тому, що війна набуває ядерного аспекту. Ядерна зброя (й інші сучасні бойові засоби) необхідно виявити і знищити якомога раніше. І чим більше радянських військ знаходиться на ворожій території, тим менша ймовірність, що їх знищать ядерною зброєю. Для противника завжди важко нанести ядерний удар по своїх тилах, де діють не тільки його війська, але які заселені, а, отже, ядерний удар буде завдано і по своєму цивільному населенню.

Передовий загін, що рветься вперед, вишукує і знищує ракетні батареї, аеродроми, штаби і лінії комунікацій, нагадує спецназ і за характером, і за духом. Зазвичай у нього немає взагалі ніяких транспортних засобів. Він несе тільки те, для чого можна знайти місце всередині танків і бронетранспортерів, а його операції можуть тривати дуже короткий час, поки не закінчиться пальне в танках. І, точно так само, безстрашні та швидкі атаки цих загонів будуть ламати оборону противника, викликаючи хаос і паніку в його тилах, створюючи умови, при яких головні сили можуть діяти з великими шансами на успіх.

В принципі це не зовсім те ж саме, що і спецназ. Різниця полягає в тому, що групи спецназу мають більше можливостей для виявлення важливих об'єктів, тоді як передові загони мають більше можливостей, ніж спецназ, для їх знищення. Ось чому передовий загін кожного полку тісно пов'язаний з ротою полкової розвідки, таємно діє в глибині оборони противника. Точно так же передові загони дивізії безпосередньо пов'язані з розвідувальними батальйонами дивізії, отримуючи від них важливу інформацію, що, завдяки їх гнучкій реакції, створює кращі умови для дій розвідувальних батальйонів.

Передовий загін армії, зазвичай під командуванням заступника командувача армією, діятиме в той же самий час, що й армійські групи спецназу, які висадять від 100 до 500 кілометрів попереду. Це означає, що передовий загін може опинитися в тому ж операційному полі, що і армійські групи спецназу раніше, ніж через сорок вісім годин після початку операції. З цього моменту заступник командувача армії встановить прямий контакт з групами спецназу, отримуючи від них інформацію, іноді перенаправляючи їх на більш важливі об'єкти і зони, допомагаючи цим групам і отримуючи допомогу від них. Група спецназу може, наприклад, захопити мiст i утримувати його протягом невеликого часу. Передовий загін просто повинен швидко просунутися вперед, досягти моста і залишити там деяку кількість своїх людей. Група спецназу буде залишатися на мості, поки передовий загін рветься вперед, а потім, коли головні сили радянських військ підійдуть до мосту, група спецназу знову, після короткого відпочинку, буде скинута на парашутах далеко попереду.

Іноді спецназ на фронтовому рівні буде діяти в інтересах передових загонів армії, в цих випадках власний армійський спецназ буде перемикати свою увагу на найбільш успішні передові загони дивізій цієї армії.

Передові загони - дуже могутня зброя в руках радянських командирів, які мають величезний досвід у їх використанні. Вони дійсно є кращими підрозділами Радянської Армії, і в разі наступу будуть діяти не тільки подібно до спецназу, але і в дуже тісній співпраці з ним. Успіх дій груп спецназу у великій війні залежить безпосередньо від досвіду та бойових можливостей декількох десятків передових загонів, які проводять блискавичні операції, щоб сплутати плани противника і зірвати його спроби виявити і знищити групи спецназу.

Розділ 13

Спецназ і Обман

Таємність і дезінформація є найбільш ефективною зброєю в руках Радянської Армії і всієї комуністичної системи. З метою збереження військових таємниць і дезінформації противника в 1960 році у складі Генерального Штабу було створене Головне управління стратегічного маскування (ГУСМ). Російський термін «маскування», так само як і слово «розвідка» неможливо перекласти точно. Маскування позначає все, пов'язане зі збереженням таємниць, доведенням до противника неправдивих відомостей про плани та наміри радянського вищого командування. Маскування означає «обман» і «камуфляж», разом узяті.

ГУСМ і ГРУ використовують різні методи у своїй роботі, але діють в одній військовій галузі. Вимоги, що висуваються офіцерам обох організацій більш-менш однакові. Найбільш значущими з них є здатність вільно говорити чужоземними мовами, і знати противника. І не випадково те, що коли ГУСМ організовували, то туди були переведені багато офіцерів і генералів ГРУ. Генерал Моше Мільштейн був одним з них, і він же був одним найуспішніших керівників ГРУ, під час своєї кар'єри він практично весь час провів на заході як нелегал (див. Віктор Суворов Радянська військова розвідка, Лондон, 1984). Мільштейн вільно розмовляє англійською, французькою та німецькою мовами, і, ймовірно, ще кількома. Він є автором таємного довідника для офіцерів ГРУ, що має назву «Шляхетна служба». Мені доводилося часто слухати його лекції про дії радянських нелегалів і теорію, на якій базується практика дезінформації. Але навіть коротке вивчення написаного цим генералом у радянських військових журналах, у «Військово-історичному журналі» (ВИЖ), наприклад, показує, що він є одним з видатних радянських експертів у галузі шпигунства