Читати книгу - "Тато для двійняток, Галлея Сандер-Лін"

Саме такі думки турбували її і за вечерею, і за перекладом, і під час вечірнього чаю, і перед сном, коли вона, влаштувавшись у їх зі Стешею кімнаті, дістала підписаний контракт. Віолетта лежала на дивані і перечитувала його, здавалося, незліченну кількість разів, вдивляючись у кожну букву і боячись, чи не пропустила чого важливого, що зазвичай пишуть дрібним шрифтом, але від чого часто кров у жилах холоне.

Очі вже відчайдушно злипалися, але сил підвестися, щоб вимкнути світло, не було зовсім. Нічого, і так непогано, потрібно просто відвернутися і щільніше зімкнути повіки. Так, з контрактом на грудях і ввімкненою люстрою, вона і заснула. Через деякий час крізь в'язку дрімоту Віолетта почула шурхіт паперу, відчула м'якість кашеміру пледа, яким її накрили, і нарешті змогла розслабитися, коли чиясь чуйна рука вимкнула світло. Довгоочікувана темрява була саме тим, чого їй зараз так не вистачало, і дозволила остаточно зануритися в сон.