Читати книгу - "Фенікс, Валерія Дражинська"

- Андрію, хто випустив собаку з вольєра? - вимогливо звертається Чернов до хлопця, який знаходиться неподалік, відтягуючи величезну тушу, що намагається лизнути мене за ногу. 

- Вибачте, - я з червоним обличчям вибираюся з, на подив, приємних обіймів досить симпатичного чоловіка.

- Ну що ви, Софія, - обеззброююче посміхається він, - Мені навіть приємно!

Я ніяково посміхаюся у відповідь, боячись повернути голову в правий бік, де, так само застигнувши, стоїть Дроздов.  

- Тату, не лайся! Це я, - чується збоку покаянний голос Злати, - Лапулі було тісно в клітці. Я хотіла її дівчаткам показати, але вони злякалися та втекли в дім, а Лапуля побачила Софі та побігла до неї.

- Принцеса, - він, передавши собаку охоронцеві, підняв дівчинку на руки та м'яко звернувся до неї, - У твоєї Лапулі вольєр більший, ніж наш увесь перший поверх разом узятий. Їй у ньому не тісно! Твої подруги не знають, що собака їх не зачепить, тому й злякалися.  

- Я їм казала, що вона хороша, - надуває губки Злата.

Хороша-Лапуля-Звірюка виривається у Андрія-охоронця та біжить назад до мене. Відчуваю, що мене зараз повалить на м'який доглянутий газон та обслюнявить навскидку плюс мінус сімдесят кілограмів суцільної шерсті. Знову! Я завжди нейтрально ставилася до тварин, але схоже сьогодні відбудуться кардинальні зміни в моєму сприйнятті братів наших менших. За секунду до того, як собака, вставши на задні лапи, встигає передніми доторкнутися до моїх ключиць, Дроздов різко обхоплює її за шию та, перевертаючись із нею на сто вісімдесят градусів, ставить назад на чотири лапи. Сам приземлившись на одне коліно, починає заспокійливо тріпати Лапулю по голові. Ефектно! Потім просто підводиться та дає команду "за мною". Собака його беззастережно слухається. Я шумно видихаю.

- Більше так не роби, - Чернов спокійно цілує Злату та відпускає зі своїх рук, - Допоможи дядьку Марату відвести пса назад у вольєр та повертайся до своїх подруг. 

- Софі, може ще вина? - акуратно цікавиться Слава. 

- Не відмовлюся! - усміхаюся я.

- Дааа..., якби не Мар, повторилося б ваше знайомство з Лапулею, - нервово усміхається подруга.

У розмову вклинюється Інеса:

- Дивно вона на вас реагує, Софія!

- Собаки відчувають людей, Інесо, ось і наша звірюка закохалася в Софі в перший же день, - незворушно парирує Слава, - Не сприймай на свій рахунок!

- Ну що ти! - мило відповідає дівчина, кинувши короткий погляд на Чернова, зайнятого розмовою, але, впевнена, який уважно прислухається до обміну люб'язностями.

А дівчатка, виявляється, не ладнають!

Погода стояла дуже спекотна. Незабаром гості почали поступово переодягатися для можливості зануритися в басейн. Першими в нього застрибнули діти та почали біситися. Щоб якось втихомирити їх, жінка, яка наглядала за ними, кинула їм волейбольний м'яч. Дорослі поки потягували напої, поїдали легкі закуски та вдихали шалені аромати шашлику, що готувався. 

Я одягатися в купальник не поспішала. Це вперше, коли мене хвилювали шрами на тілі. Хоча вони й були ледь помітні, але в моєму випадку грає головну роль кількість, а не якість. Кривими візерунками була розписана вся верхня ліва частина тіла. Я приберу їх, коли закінчу тут. Після стількох перенесених операцій лікарі радили почекати кілька років перед черговою пластикою. А мені й не горить.

Від мене не відходив новий знайомий Арсеній. З ним було приємно спілкуватися. Ми одні залишалися паритися в одязі. Я не особливо дивилася на всі боки, зосередившись на своєму співрозмовнику, він змушував мене багато сміятися.

Але йти переодягатися все ж довелося. Коли до гри в м'яч до дітей приєдналися деякі дорослі, включно з ним, Злата почала канючити мене до них. Відмовити я, звісно, могла, але не хотіла привертати до себе зайвої непотрібної уваги. Тим більше про те, що трапилося в Парижі, я розповідала Славі, і цей момент є в моїй новій біографії. Щонайменше двоє з присутніх тут у курсі мого каліцтва.

Для кожного гостя або пари виділено кімнату. Багато хто залишиться на ніч. Моя в кінці довгого коридору на другому поверсі. Є й третій, але там територія господарів.

Ми з Арсенієм разом пішли переодягатися, а потім зустрілися на першому поверсі. Я була в парео зав'язаному на шиї. Це не завадило чоловікові роздивитися мене. За останні п'ять років я трохи погладшала та моя фігура набула потрібних форм. Спорт після реабілітації увійшов у звичку, що і позначилося на підтягнутості у всіх потрібних місцях. Я можу сміливо сказати, що такого шикарного тіла у мене і у вісімнадцять не було. Мій залицяльник залишився більш ніж задоволений. Аж слинки потекли!

Коли зайшли на задній двір, Арсеній обійняв мене за талію. Мимоволі зловила палючий погляд із басейну. Перший раз із моменту нашого типу знайомства. Мені й так спекотно, а тут ще й це. Тіло вкрилося потом. Наплювавши на всіх і все, виплуталася з рук, що обіймали та, скинувши на ходу парео, стрибнула бомбочкою в басейн. Виринула зі щасливою посмішкою від кайфу занурення в прохолодну воду. Ще й наречену року неабияк так окропила, коли та акуратно сходами спускалася в басейн. Зробила вигляд, що не помітила цього та попливла в бік дітей, ну і деяких дорослих.

Дитяча частина займала чверть не маленького басейну. Глибина мені по талію. Не встигаю я перепочити, як на руки застрибує не легеньке чортеня в особі Злати. Ясна річ, що я не втримала рівноваги та впала назад разом із нею на глибину.