Читати книгу - "Дочка королеви , Наталі Блейк"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
В мене була невелика аптечка вдома, але я дякувала богу, що я додумалася тримати там хоч якісь ліки. Тож зараз я могла просто відпочити й нікуди не йти. Зручно влягтись було важко, але заснути я не могла не тільки через це. Я випила ще одну снодійну таблетку, та вирішила продовжити читати про Даяну, щоб дізнатися хоч ту частину її життя яку висвітлювала преса. Вона була дуже гарною, та вишуканою на кожному фото. Цікаво чи її мати теж була такою ж. Що ж, мас-медіа цікаво тільки деталі її гардеробу, і ще з ким вона зараз знаходиться в стосунках. Погортав стрічку по запити Даяна Клауд, я заблокувала телефон і дивилася в стелю. треба подзвонити в лікарню та дізнатися як вони, можливо вони вже вдома, просто настільки зайняті що не можуть подзвонити мені. Можливо Сара їх зараз оточує любов'ю та турботою, тому вони не можуть подзвонити, бо це саме те на що вони заслуговують.
Я швидко знайшла номер лікарні, та додзвонилася, але правда я попала не на той відділ чи щось таке, тож мене перенаправляли декілька разів. Я недовго чекала, медсестра відшукала їх карти, та повідомила що змін немає, їх ще не перевили в палати. Я подякувала та відключилися. Сльози знов лилися з очей, але я тішила себе тим що хоч можу дізнатися їх стан, а не гадати чи вони живі. Дивно що Сара зникла кудись, але вона доросла, я не буду змушувати її щось робити, то ж якщо вона вдома. то хоч відпочине після всього що сталося. Я не буду їй розповідати про те що сталося, бо непевна як вона відреагує чи зможи допомогти, чи навпаки відвернеться від мене, головне що вона може заїжджати час від часу в лікарню.
Мої думки перервав дзвінок від Дерека.
- Ти не поїхала до мене?
- Так, я хочу побути сама та і є дещо що потрібно зробити.
- Добре, якщо тобі потрібна буде допомога, то дзвони. Заїхати до тебе?
- Ні, не треба. Дякую тобі .. за все.
- Я б хотів зробити більше.
- Можеш запросити мене до себе і познайомити зі своєю сім'єю?
- Можу.., а нащо?
- Кріс згадав, що ваша мати знає Даяну, то ж я б хотіла поспілкуватися.
- Добре. десь через місяць?
- Ні. Це може бути після завтра?
- Хм. так. Добре, я щось придумаю.
- Дякую. я дуже хочу спати, то ж добраніч.
- Добраніч.
Снодійне нарешті подіяло і я заснула.
Я була вдома та швидко залишила квартиру, коли дізналася що Руфус був поряд. Я бігла вулицею з усіх ніг, я його не бачила, коли озиралася, але відчувала його присутність. Коли стежка яка вела мене кудись закінчилася, то я була вимушена забігти в ліс. Там було дуже тихо, я не чула жодних звуків, лише те, як я відштовхувалася від землі та своє шалене серцебиття. Я задихалася, повітря було сухим, та обпалювало мої легені, змушуючи зупинитися. Я нахилилася спершись на дерево, намагаючись віддихатися, і почула хрускіт дерева десь поряд. Я озирнулася. Нікого навколо.
Коли я піднялася, то відчула дихання за моєю спиною. Я не встигла повернутися, як він повалив мене з ніг, і дивився на мене. наче я яку тварина яку треба пристрелити. Мене охопив жах, якого я ніколи раніше не відчувала, в роті був сильний кислотний присмак, який наче роздав горло не даючи можливість пискнути або видавити з себе будь-який звук. Я відкрила рота в німому крику, спостерігаючи як він наносить одне за одним поранення ножем, чи чимось схожим. Потім, він витер об мене мою ж кров, наче це щось бридке, його обличчя та одяг був забризканий моєю кров'ю, він наступив мені на шию. Я задихалася повільно, не змозі щось зробити. він лише посміхнувся та закурив сигарету, поки очікував моєї смерті.
На годиннику була майже дванадцята година дня, і я прокинулася кричав на всю квартиру від того що тільки що побачила у ві сні. Моя шкіра була покрита краплями холодного поту, який повільно стікав по хребту залишаючи по собі, слід з мурашок. Мене наче вирвали з мого ж тіла, і я опинилася десь поряд, не маючи змоги повернутися, спостерігаючи як оболонка гине, я була лише спостерігачем з боку.
Я поставила вчора аптечку поряд з ліжком, то ж швидко випила заспокійливого та лягла на подушку головою в надії що паніка мине. Я навіть не відчувала біль, але коли подіяли таблетки, біль вдарив з новою силою змушуючи жаліти про своє існування.
Мені ніхто за цей час не дзвонив, і це мене тішило. Але тут я раптом згадала, що Райан з того часу, як запросив мене, нічого не писав. Що ж, можливо це була одноразова акція і більше він не хотів, щоб я дивилася чи приходила до нього на сесії. Що ж зараз, я не могла зрозуміти як комусь може подобатися біль. Я знала що так далі не може продовжуватися і треба сходити в аптеку купити щось.
Щось це було легше сказати, а ніж зробити, бо більшість сильнодійних ліків продається за рецептом. Що ж треба знайти альтернативу, ще й доведеться взяти все щоб я могла обробити рани. Дуже привітна дівчина допомогла мені з тим щоб обрати потрібні таблетки і я посміхнулася. Подякувавши, я повернулася до дому, і помітила пропущений виклик з невідомого номеру. Можливо це з лікарні дзвонили чи щось таке.
Мені дзвонили з якогось банку у Швейцарії та повідомили про успішне відкриття рахунку, я посміялася, бо схоже було що це якісь шахраї, але мені запросили приїхати в офіс до них у Нью-Йорку і забрати картку. Я погодилася, але сказала що буду там завтра. Сьогодні я планую відпочивати та нічого не робити, аби всі сили пішли на відновлення.
Я взяла почитати книгу, яку відкладала на потім. Вона була досить цікава та яскрава що одразу мене захопила, а сцени вісімнадцять плюс там було дивовижні, і я кожного разу згадувала, який був класний секс з Дереком, перед тим як я потрапила в аварію.Я зачиталася та замріялася настільки що не помітила як темнішало. Дієві таблетки мені дала та аптекарка, бо біль не мучив мене настільки сильно, як це було до того як я їх випила, то ж є шанс що я зможу завтра вдавати що все добре, і навіть не впасти знесиленою прямо у тарілку за вечерею.
Дерек написав мені смс що домовився, і сказав готуватися до дуже не зручних запитань. Що ж, це не найстрашніше, якщо я дізнаюся необхідну інформацію. Я зраділа, Дерек написав що вже побачимося на вечері, б в нього назбиралося незакінчених справ, то ж доведеться залишитися в офісі. Сумно звісно що він не приїде, але все ж, краще ніж думати що його вб'ють разом зі мною. Я зробила чай трав'яний для відновлення, сумніваюся що він сильно допоможе, але все ж краще, а ніж нічого. Я була голодна, але щось готувати не хотілося. То ж я замовила доставку. Мені залиши їжу під дверима і я пішла в той бік для того, щоб забрати пакет. Я дуже була вдячна людині як придумала сервіс який привозить їжу, бо клянусь я б вже померла від голоду. Я швидко все з'їла, бо в мене був не помірний апетит після того що я майже добу не їла. Гарячий суп та паста були настільки смачними, що я аж пожалкувала що не замовила раніше.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Дочка королеви , Наталі Блейк», після закриття браузера.