Читати книгу - "Втрачена пара, Алена Бондар"

Глава 34

Тиша квартири приголомшила. Мія відчула себе загненою у куток. Марк нічого не робив, просто стояв позаду неї. Вирішила озирнутися. Простора кухня студія, відразу видно, що господар чоловік -- немає зайвих дрібничок. Все лаконічно та функціонально. Стіни у коричневих тонах. Немає ні однієї фотографії чи забутої речі на столі.

-- Ти тут не живеш? - сперечатись сенсу не бачила, він все одно не відпустить, потрібно почати продуктивний діалог.

-- Рідко, зазвичай у котеджному поселенні зі зграєю. Це моя особиста квартира, аби можна було відпочити від справ, -- Марк поклав долоню на поперек Мії й трохи підштовхнув вперед. Дав зрозуміти, щоб проходила. -- Ходімо перекусимо, я дуже голодний. Випічка у твоєї сестри, що треба, але замало.

-- Так, звичайно, -- Мія відмерла та пішла на кухню, сіла за стіл і озирнулася ще раз.

-- Ти, влаштовуйся. Зараз стейки швидко посмажу, -- сказав та відвернувся до холодильника.

Мія ніколи не думала, що чоловік біля плити – це сексуальне дійство.

Вона не могла відвести очей від нього. З кожним його рухом, ловила себе на думці, що хоче підійти, обійняти. Марк відчував на собі погляд, його тигр був задоволений, що людина нарешті зробила, щось правильно. Він принюхався і помітив, як запах меду стає більш насиченим.

***

"Знав би, щодня готував би для неї. Як добре, що про деякі особливості перевертнів вона забуває. Ми добре відчуваємо, коли дівчина хоче нас. Цей аромат неможливо переплутати з іншим. Природа подбала, щоб ми могли просто вдихнути глибше та зрозуміти".

– Мія, допоможеш мені з салатом?

-- Так, кажи, що в тебе де лежить і я допоможу, -- Мія охоче підійшла до Марка. Допомагати йому було звичніше для неї, ніж, спостерігати, як сторонній хлопець готував для неї.

-- Усі продукти у холодильнику, бери на власний розсуд. 

Мія стала поряд з Марком і почала нарізати овочі. А він, то мимохіть проходив рукою по її талії, то притиснувся ззаду, щоб дістати з верхньої полиці, щось. Перевертень на повну користувався тим, що Мія стоїть поруч та найголовніше -- в неї зайняті руки. Дівчина так захопилася, що не надавала особливого значення цим дотикам. Коли з приготуванням було покінчено, сіли за стіл. Марк розлив вино.

-- Одже, ти завжди хотіла подорожувати? -- він підняв на неї очі, пильно дивився, щоб жодної емоції не пропустити.

Марк хотів зрозуміти, якщо її так приваблюють незвідані міста, чому вона так затято відмовляється поїхати з ним. Невже він такий неприємний?

– Так, мені цікаво відкривати для себе, щось нове, знайомитись із цікавими людьми, -- Мія підвела боязкий погляд на нього. – Поїздка до академії це теж своєрідна подорож, – несміливо посміхнулася дівчина.

– Тобі сподобається Вікірія, покажу тобі найцікавіші місця, -- Мія стиснула губи, а Марк напружився.

-- Ти їдеш у справах. Що в цей час я робитиму? Ти думав над цим питанням? -- відвернулася до вікна і відклала ножа з веделкою.

Марк підвівся зі свого місця та взяв дівчину за руки. Мія здригнулась.

-- Визнаю, взяти тебе з собою було спонтанне рішення. Я зараз не готовий тобі розповісти свої мотиви, може пізніше, -- Марк гладив пальчики Мії, намагаючись заспокоїти її. -- Але я все продумав доки ти була вдома.

-- Марк, я втомилася. Де можна лягти спати? -- забрала руки та відійшла на кілька кроків.

-- Ходімо, дам тобі рушник. У кімнаті є душ.

Мія спокійно прийняла душ. Вода забрала всі турботи сьогодення. У футболці лягла на ліжко, вкрилася ковдрою. Пролежала вона близко 10 хвилин, як двері кімнати відчинилися й на порозі з'явився Марк. Він був уже в домашніх штанах з низькою посадкою та з вологим волоссям. Вимкнувши світло, він попрямував до дівчини.

-- Що ти тут робиш? -- Мія натягла ковдру до підборіддя. – Вийди!

-- Це моя спальня. Ти ж не думала, що спатимеш в іншій? -- нахиливши голову набік, з усмішкою спитав хлопец. – Тільки в цій, я тебе не відпущу.

– Добре, тоді піду я. Сподіваюся у цій квартирі є диван! – сердито промовила Мія.

Марк зі швидкістю хижака наздоганяє свою довгоочікувану здобич й лягає зверху на дівчину, тримаючи вагу тіла на ліктях. Йому було смішно, адже вона наївно думала, що втече. Мія вперлася долонями йому у груди, спробувала зрушити його, але куди там. Сили явно не рівні.

-- І що далі, маленька? -- він насолоджувався. Вона так близько, але цього замало.

-- Ти не помітив, що я проти? – люто промовила Мія. Знову штовхнувши його. -- Знову підпалити тебе?

– Ти цього не зробиш, -- сказав Марк, повільно схиляючись до її губ. – Тобі дуже сподобався мій тигр. Нашкодиш мені і йому теж дістанеться, -- останнє слово він уже видихав у її губи.

-- Це шантаж, -- відповіла Мія, лоскочучи диханням його губи.

– Так, -- просто та лаконічно.

Далі не було сенсу щось обговорювати. Він її поцілував.

Марк розумів, що чинить не чесно, але йому було начхати. Він так скучив за нею. Мія пручається, але варто йому наблизиться до неї й вся її пиха зникає. Вона відповідає йому з такою ж пристрастю. Він провів рукою по шиї, опустився по плічку. Одним простим рухом розірвав футболку. Оголюючи її для себе.

Відірвався від губ та поцілував груди. Він грав, підбираючи правильний ключик.

Мія почала стогнати. Свідомість спливала кудись. Марк грав спочатку з однією вершиною, легенько прикусивши. Аромат меду став насиченішим, отже він на вірному шляху. Переключився на другу, зробив те саме і трохи подув. Мія на цю просту дію вигнулась.

Він не поспішав, розтягував насолоду. З нею не хотілося швидко дійти до кульмінації, хотілося смакувати. Поцілунками спустився до животика, який тремтів. Розірвав трусики. Ця деталь гардероба зараз зайва. На це Мія здригнулася.

Він опустився ще нижче. Так, як і думав, там все блищить від вологи. Мія різко піднялася на ліктях. Погляд був ще розфокусований, але в ньому був страх. Марк помітив і загальмував.