Читати книгу - "Непосидючі покійнички"

— Вони коханці?

— Сплять разом — і то давно. Але не в Києві. В усякому разі, намагаються робити це не в Києві.

— А де, якщо не секрет?

— Великий секрет. Для всіх, крім базару. Ти хоч приблизно уявляєш, скільки у нас робітників, інженерів, конструкторів, начальників?

— Судячи з корпусів — тисячі дві-дві з половиною.

— Пальцем в небо. Разом з філіалами, котрі по райцентрах розкидані, — всі п’ять. Але це ще секретніша інформація.

— А до чого це ти?

— До того, що на заводі, де працюють твої… одне слово, закохані, народу не менше. І ця пара не за сусідніми столами сидить. А вниз по сходах у двір, праворуч-ліворуч, корпус Б обійти з тилу, ліфтом на п’ятий поверх і… здрастуй, кохана, я за тобою скучив!

— М-да… як же вони один одного знайшли?

— Олексо, зараз я матиму вигляд повного ідіота. Але це не тому, що я такий насправді, а тому, що мені доведеться зробити неможливе: видати тобі секретну інформацію, не порушивши жодного секрету. Так от, він і вона самостійно працюють над різними компонентами одного виробу. І в принципі в стінах заводу майже не спілкуються. Але є ще третя точка, далеко-далеко звідси. Туди привозиться те, що роблять у різних корпусах і цехах, складається докупи, як у дитячому конструкторі і ви-про-бо-ву-ється. І от там, далеко-далеко, вони і знюхалися.

— Зрозумів. Нові пейзажі, нова обстановка, степові простори…

— Хто тобі сказав, що степові? Я тобі такого не казав.

— Ну, нехай буде Тихоокеанське узбережжя або тайга. Суть не в цьому, а у відсутності зайвих свідків. Я вгадав?

— Вгадав.

— Спасибі. От тепер я розумію, чому це їх раптом на підривні роботи потягло. Вона у декрет пішла, відрядження закінчилися. Нема де сексуальну оскому збивати. Бо ж Київ — то велике село. Залізеш під ліжко, даси сам собі дулю — за півгодини і на Борщагівці знатимуть. Мене тільки цікавить, як на цю аморалку їхнє начальство дивиться.

— Якщо провідні конструктори сплять разом і це йде на користь виробництву, то дивляться крізь пальці. Інша справа, якщо якийсь нещасний інженер притисне у кутку лаборантку — нехай навіть із серйозними намірами. Отут вони і одержать по повній програмі. За грубе порушення морального кодексу будівників комунізму.

— Або інший варіант: коли провідні конструктори починають амурні ігри з кимсь стороннім, не посвяченим, хто підписку про нерозголошення не давав.

— О, тоді, Олексо, наше заводське чека налітає ще до того, як він зніме штани, а вона колготки. Ну добре, твою інтимну цікавість я вдовольнив. Що тобі ще від мене треба? Аби я тобі сказав, що вони конкретно конструюють? Не діждешся. Скажу лише, що не унітази для підводних човнів.

— І все ж таки, хоча б на рівні для дебілів…

— Згорю я з тобою, Сирота, як ті двоє. Це точно… Ну добре, «вшистко єдно война». Він робить одну надзвичайно тонку конструкцію. Там пайка навіть не срібна, а золота. Дійшло? Наша фірма в порівнянні з їхньою — то циганська кузня. Бо ми лише забезпечуємо, аби ота золота пайка благополучно долетіла до заздалегідь визначеного району — без запізнень і відхилень.

— А вона чим займається? У вашому возику колеса змащує?

— Ні, для цього ще одна фірма є. Але до твоєї справи вона жодного відношення не має. Ця дама робить ще одну ну дуже делікатну штуку, завдяки якій наш, як ти кажеш, возик з його цяцькою не тільки прибуває в заданий район глобуса, а й весело каже: «Доброго ранку, товариші! За московським часом — шість годин десять хвилин. Починаємо ранкову гімнастику!»

— Урок проводить заступник міністра оборони СРСР, головнокомандуючий ракетними військами стратегічного призначення…

Переляканий тезко підскочив і затулив мені рота в прямому розумінні цього слова:

— Цить, падло, бо вб’ю, а потім сам у вікно викинусь! Тепер ти хоч розумієш, у що встромили тебе і нас ці два сексуально збентежені генії?

— Якщо ти виявиш партійну принциповість і пошлеш нагору сигнал стосовно неприпустимості позашлюбних інтимних зв’язків провідних конструкторів радянської секретної військової техніки, бо це призводить… а до речі, до чого це призводить?

— До того, що на другу літеру!

— Не гарячкуй… Призводить до можливості шантажу з боку зацікавлених, недоброзичливо налаштованих елементів… Так от, якщо ти напишеш так чи приблизно так, то я тебе ні в що не встромив. Навпаки, коли все це розкрутиться, тебе відзначать за пильність. Розхльобувати цей борщ будуть інші. Але для цього мені потрібна незалежна технічна експертиза з боку професіоналів твоєї фірми.

— Нічого не обіцяю, але тягни матеріали, які в тебе є.

— Вже притяг. Вони зі мною. Тільки ти, будь ласка, врахуй одну суттєву обставину. Все це зробив, нашу експертизу маю на увазі, мій друг — капітан з науково-технічного відділу. А йому обов’язково треба дослужитися до майора.

— А тобі, Сирота, не треба?

— У мене ще капітанські погони свіженькі. І потім, я з тих капітанів, яким дуже важко стати майорами. Не тому, що дурний, а тому, що не вмію вчасно прикинутися дурником.

За кілька днів по тому мене викликав Полкан.