Читати книгу - "Повна енциклопедія тваринництва"

Приміщення для утримання свиней

Індивідуальне та стійло-вигульне утримання для кнурів і маток є традиційним, воно найповніше відповідає біологічним вимогам тварин.

Свинарник будують з урахуванням кліматичних зон у двох варіантах – каркасного та безкаркасного типів із поєднаним покриттям (без горищ) і з горизонтальними (з горищами) покриттями. Норми проектування свинарників подано в табл. 3.

Таблиця 3

Норми технологічного проектування для свиней

Для годування свиней стійла обладнують коритцями. Площа, яку займають коритця, у норму площі стійл не входить. Ширину проходів можна зменшити до 0,7 м.

Корита застосовують одно- і двосторонні (спарені), у яких задній борт вищий за передній. Висота переднього борту корита для дорослих тварин дорівнює 25 см (для сухих кормів) і 20 см (для вологих кормів), відгодівельного та ремонтного молодняку – 20 см, відлучених поросят – 15 см, поросят-сисунів – 10 см.

Поросят розміщують у спеціальних приміщеннях, у стійлі по 25–30 голів. Огорожа стійла заввишки 1 м суцільна, з контактною перегородкою над ґратчастою частиною підлоги. Підлога в зоні лігва – суцільна. Ухил підлоги – 2–3 %.

Кнурів-плідників розміщують окремо. Утримують їх індивідуально у стійлах площею 7 м2, висота огорожі не менша ніж 1,4 м. Допускається також дрібногрупове утримання кнурів (по 2–3 голови в стійлі, але не більше 5). У цьому випадку розмір стійлової площі на одну тварину становить 3,5–4,0 м2.

Підсисних маток із приплодом розміщують індивідуально, холостих і легкопоросних маток тримають групами, а перед опоросами – дрібними групами.

Ремонтних свинок, яких готують до запліднення, розміщують у групових стійлах. Фронт годування – 0,3 м. Поросних свиноматок утримують у стійлі площею 1,9–2,0 м2 на голову з фронтом годування 0,4 м.

Влітку поросних свиноматок бажано щодня випасати на спеціально відведеній території. За 7–10 днів до опоросу прогулянки припиняють.

Ремонтний молодняк розміщують у стійлах по 10 голів. Площа на голову у стійлах – 1 м2, на вигульних майданчиках із твердим покриттям – 1,5 м2, глибина стійла – 3,5 м. Висота переднього борту корита – 20 см, фронт годування – 30 см, ширина по верху 40 см, по низу – 30 см. Відгодовуваних свиней тримають вигульним, вільно-вигульним та безвигульним способами. Перші два способи застосовують на невеликих фермах.

Групи тварин формують з урахуванням статі, віку, живої маси, вгодованості та імунного статусу свиней. Хворих свиней тримають окремо. Під час формування груп молодняку різниця в живій масі допускається не більше за 5 кг.

Температура. Для холостих та легкопоросних свиноматок, кнурів-плідників температура повітря у приміщеннях має бути в межах 14–16 °С, відносна вологість – 75 % (65–85), повітрообмін на 1 ц маси взимку – 35–45 м3, влітку – 60–70, у перехідний період – 45–60 м3/год. Швидкість руху повітря взимку – 0,2–0,3 м/с, влітку – до 1 м/с, у перехідний період – 0,2–0,3 м/с.

Для глибокопоросних і підсисних маток температура повітря – 18 °С (16–20), відносна вологість – 70 % (60–80), повітрообмін на 1 ц маси взимку – 35 м3/год, влітку – 60, у перехідний період – 45 м3/год. Швидкість руху повітря в зимовий і перехідний період до 0,15–0,2 м/с, влітку – 0,4–0,6 м/с.

Для поросят-сисунів локальна температура у перший тиждень життя – 28–30 °С, у другий – 26, третій – 24, у четвертий – 22.

Для відлучених поросят температура повітря має бути 22 °С (20–24), відносна вологість – 70 % (60–80), повітрообмін на 1 ц маси – 35–60 м3/год залежно від сезону року. Швидкість руху повітря взимку і в перехідний період – 0,2 м/с, влітку – до 0,6 м/с. Допустима мікробна забрудненість – не більш ніж 50 тис/м3.

У приміщеннях для молодняку свиней на відгодівлі температура повітря має бути в межах 16–18 °С (12–20), відносна вологість – 75 % (60–85). Повітрообмін на 1 ц маси в зимовий період – 35 м3/год, влітку – 65, у перехідний період – 45 м3/год. Швидкість руху повітря взимку і в перехідний період – 0,2 м/с, влітку – до 1 м/с.

Гігієна годування та напування свиней

Є три види відгодівлі свиней: м’ясний, беконний і до жирних кондицій. Найбільш поширена м’ясна та беконна відгодівлі. За цих типів відгодівлі свиней тримають до 6,5–7,5-місячного віку і після досягнення живої маси 90–110 кг здають на м’ясокомбінат. До жирних кондицій відгодовують переважно вибракованих маток та кнурів.

Зазвичай кнури ростуть ліпше за кабанців та свинок, але в разі забою старших від 5,5–6-місячного віку дають м’ясо зі специфічним запахом, що знижує якість м’яса. Тому забій треба робити раніше, що забезпечують лише за дуже інтенсивної відгодівлі, коли середньодобовий приріст ваги сягає 650–700 г. Свинки дають більш м’ясні туші, ніж кабанці, але повільніше ростуть, тому їх краще відгодовувати окремо від кабанців і насамперед реалізовувати на бекон.

М’ясна відгодівля. На м’ясо відгодовують молодняк із початковою живою масою 30–40 і кінцевою 100–120 кг. Свинина, одержана за такої відгодівлі, містить багато м’яса і невелику або помірну кількість сала. Зазвичай у тушах міститься: м’яса – 52–60 %, сала – 33–40 %, білка – 10–12 %, жиру – 35–40 %.

Залежно від годування свиней відгодовують із помірною (середньодобовий приріст 600–650 г) та високою (середньодобовий приріст 750–800 г і більше) інтенсивністю. Найчастіше практикують нормативне (дворазове) годування свиней вологими кормами. Кам’яної солі відгодовуваним свиням потрібно 0,5 % до сухого корму. За сухої відгодівлі треба забезпечити постійний вільний доступ тварин до води.

У спеціалізованих господарствах за наявності відповідних систем роздавання кормів використовують коренеплоди, комбісилос, зелену масу та інші об’ємні корми в кількості до 15–20 % від загальної поживності раціону. На дрібних фермах об’ємними кормами замінюють до 40–50 % концентратів. У разі використання коренеплодів, зеленої маси та інших кормів завжди варто враховувати гігієнічні вимоги як до якості кормів, так і до їх приготування, зберігання й згодовування.

Широко використовують у годуванні запарювання зернової суміші, куди вносять висівки, трав’яне борошно та інші компоненти раціону. Усе це подають свиням у вигляді густої каші. Під час запарювання кормів відбувається швидке осолоджування компонентів суміші, що веде до збільшення в них цукру у 4–6 разів. Перед згодовуванням кашу охолоджують до 30 °С. Такий корм свині не лише добре поїдають, а й добре засвоюють.

Не можна допускати прокисання та зброджування напіврідкого корму в системах подачі й коритах, а також згодовування варених кормів за температури, вищої за 35 °С.

Заради підвищення ефективності годування згодовування корму у вигляді рідких бовтушок не рекомендовано. Це пов’язано з тим, що зайва вода розріджує травні соки, знижує їхню дію на перетравність і засвоюваність поживних речовин.

Під час відгодівлі свиней треба враховувати, що деякі корми, хоч і багаті на протеїн, як риба й рибне борошно, надають м’ясу специфічного смаку і запаху. У разі годування тварин соєю і макухою сало стає м’яким. Крім цього, така свинина погано піддається консервуванню. Тому в останні 1,5–2 місяці відгодівлі згодовування подібних кормів припиняють.

Беконна відгодівля. Це різновид м’ясної відгодівлі. Молодняк свиней для отримання бекону починають відгодовувати у 3–4 місяці за живої маси 30–40 кг і закінчують у віці не старше за 8 місяців за маси 80–105 кг (для отримання бекону вищої якості відгодівлю закінчують у 6–7 місяців за маси свиней 90–100 кг).

Під час беконної відгодівлі перевагу віддають таким кормам, як ячмінь, горох, просо, жито, відвійки, м’ясне та м’ясо-кісткове борошно, зелені корми, а овес, кукурудза, соя, меляса, рибне борошно погіршують якість бекону.

Відгодівля до жирних кондицій. Цей вид відгодівлі застосовують для отримання важких сальних туш. Тривалість відгодівлі на дрібних і середніх фермах – до 3 місяців. На цей вид відгодівлі зазвичай ставлять дорослих свиноматок і кастрованих кнурів, непридатних для подальшого використання, а також вибракуваний ремонтний молодняк живою масою 100–110 кг і відгодовують його до живої маси до 150 кг.

Відгодівлю поділяють на два періоди: під час першого згодовують корми, менш апетитні для свиней, упродовж другого, що триває 30 днів, уводять корми, котрі сприяють утворенню якісного шпику (ячмінь, горох, картопля тощо), але небажаними є добавки у вигляді барди, сої, кукурудзи та інших кормів, що надають салу м’якої консистенції та стороннього смаку.

Кількість клітковини на початку відгодівлі може становити 10–12 % у сухій речовині, а до кінця – не більше ніж 6–8 %.

Утримання. Відгодівельних свиней утримують вигульним, вільно-вигульним та безвигульним способами. Перші два способи застосовують