Читати книгу - "Спадкоємці Віанди, Олена Гриб"

– Гей, дорогенька! Принеси мені мартіні, та швидше! – хрипко вигукнула вона.

Жасмин проігнорувала випад. Навіть не повернулася, щоб продемонструвати асіанське татуювання, хоча раніше не втрачала нагоди нагнати страху на знахабнілих багатіїв. Адже стара бачила, що перед нею – не служниця, і все одно гордовито кинула наказ. Така вже натура… Пізно виправляти.

– Де твоя гостинність, Даньято? Не шануєш поважну людину? Швидко ж вивітрюються навички прислуги, а ось дешевий характер не приховати, як не намагайся.

«Вона переплутала мене з віандійкою? Не здивуюсь. З погляду зовнішності та звичок я більше схожа на обраниць Ділена Рокса, ніж тиха Флора», – Жасмин мовчки пішла геть, оскільки друг Енди почав розтлумачувати тій, хто є хто, і лізти в конфлікт не мало сенсу.

Біля сходів тупцював миловидний юнак у світлому костюмі і нетерпляче поглядав на ліфт. Арес Альна, колишній легкоатлет і зведений брат актриси Андри Лью, регулярно потрапляв у ЗМІ, причому не як позитивний герой. «Скандальний тип», – казали про нього. Навіщо він приперся в Торі-Ейл, було незрозуміло. З Роксами його не пов’язувало нічого.

Помітивши Жасмин, що прямувала до сходів, Арес змінився на обличчі і дрібними кроками збільшив дистанцію. Вона мстиво побажала йому доброї ночі, запитала про здоров’я і повідомила, що на вулиці просто вбивча свіжість. Не розчувши мляву відповідь, піднялася на другий поверх і завагалася.

Піти в більярдну і змарнувати кілька годин за грою? Пошукати, де тут кухня, щоб заїсти роздратування? Побродити коридорами, нагадуючи гостям, що вони не в себе вдома і розслаблятися не варто? Або визнати, що, поклавши руку на серце, страхи віандійки цілком обґрунтовані, а тому трохи образилась – і досить?

– Тільки заради Персика. – Жасмин розвернулась убік житлового крила. – Він зі шкіри пнеться, щоб жити нормальним життям. Часом мене бавить роль лякайла, а його – ніколи.

На третьому поверсі теж приглушили світло. Жасмин неквапливо йшла порожнім коридором, дивуючись, наскільки м’які у Роксів килими і які вони зручні для найманих убивць. Можна хоч на шпильках мчати – ніхто не почує. Хіба що зачепишся за довгий ворс і влетиш в одну з металевих статуй, що стирчали уздовж стін у непристойних кількостях. Гуркіт буде… І рахунки, бо це явно мистецтво з великої літери, хай і вкрай абстрактне.

Підходячи до кімнати Флори, Жасмин сповільнила крок. Як поводитися далі? Якщо віандійка почне вибачатися, треба зневажливо відмахнутись і вдати, що нічого не трапилося, асіани вище образ. А якщо ні?..

Вона потяглася до панелі біля дверей і сіпнулася, коли рука натрапила на чийсь відстовбурчений лікоть. Що за?.. Очі запевняли: там нікого немає!

Пустота хрипко видихнула і вдарила в обличчя чимось твердим, залишивши на щоці неглибокі порізи. Від болю Жасмин на мить як осліпла, але інстинкти не підвели. Немов передчуючи наступний удар, вона перехопила невеликий кулак супротивника і вивернула вгору, ламаючи зап’ястя. Невідомий завив і запручався, проте вирватися не зміг – Жасмин відчутно приклала його до стіни. Тягучі краплі, що зривалися з підборіддя, доводили: про законність цієї дії можна не турбуватися.

Двері відчинилися – Перс, звісно, почув метушню.

– Що тут…

З-під його руки вискочила Флора. Зачепилась за невидиме тіло і полетіла прямо на гостру металеву закарлюку, що зображала чи то шлюбні ігри лелек, чи вигорілий гай.

Жасмин інстинктивно розтиснула пальці, щоб утримати віандійку. Даремно, звичайно ж. Перс не дозволив Флорі впасти – притримав за комір як маленьку дитину. Зате повалений супротивник оцінив наданий долею шанс і помчав геть рачки. Коли він рухався, його силует був ледь помітний, але гнатися слідом не мало сенсу. Там, де його голова зіткнулася зі стіною, залишився чудовий зразок ДНК – кривава пляма.

– Вражаючий костюм. – Жасмин притиснула долоню до порізаної щоки. – Щоправда, синхронізація порушена, але на безриб’ї і кіт риба, чи як там правильно? Давай купимо такий для нашого агентства, Персику, і станемо не просто злими асіанами, а асіанами-чаклунами, які продали душі справжній Віанді!

Напарник мовчки переставив приголомшену Флору назад у кімнату і витяг із кишені пакетик для доказів.

– Поліцію викликаємо? – запитав сухо. – Чи спочатку дізнаємося, хто тут такий прудкий?

Відповіді він не дочекався, тому що віандійка отямилась і потягла Жасмин промивати рани, причому так наполегливо, немов перша медична допомога була сенсом її життя.