Читати книгу - "МарІуполь. Як ми виживали... Хроніка війни., Олександр Зоря-Заря, Ольга Заря"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Олександр Зоря-Заря (текст і вірші)
«Маріуполь: трагедія, пам'ять і надія серед руїн»
**ПІДСУМКИ АГРЕСІЇ**
Життя́ – це безме́жна незна́на ріка́,
тече́ між камі́нням знего́д.
Тара́с омину́в, а Іва́н заблука́в –
Чи ви́нен у цьо́му наро́д?
Наслідки "звільнення" Маріуполя (про які ми дізналися пізніше).
https://www.google.com/maps/d/u/0/viewer?mid=1n0elDNzvK4vQYmWxCn2792ljSXNJK4x3&hl=en_US&ll=47.10157927775869%2C37.585241103703986&z=12&fbclid=IwAR1r9DpI0-nCxjpP-FTLB4OAEqN7UufOPdS9AIVUoEmD_IdJ0xpOPEGautk
ЖИТЛО:
Понад 1400 житлових будинків зруйновано! Уявіть собі: понад 1400 осель, де ще вчора люди мріяли, планували, ростили дітей. Будинки, які були свідками життя поколінь, тепер лежать у руїнах. Бомби, гради, ракети стерли їх із лиця землі. Люди, які в них жили, тепер або більше не серед нас, або стали безхатьками й переміщеними особами, позбавленими свого прихистку, свого тепла, своєї історії. Непрохані "визволителі" звільнили тисячі душ від їхніх домівок, знищили звичний ритм життя. Усе, що залишилось, – це порожнеча й безнадійність.
БУЛО: СТАЛО:
Але вони не знищили найголовнішого – спогадів і пам'яті про те, що було, і бажання повернути втрачене.
Руйнува́ли дім за до́мом:
бо́мби, гра́ди – кров і крик…
Люд розсі́явся, й пото́му,
ма́йже весь із мі́ста зник.
Пограбо́вані кварти́ри
залиши́лись в самоті́…
Го́ре хли́нуло надмі́ру,
ща́стя пла́че взаперті́.
ДИТЯЧІ САДКИ МАРІУПОЛЯ:
12 зруйнованих дитячих садків. У цих стінах лунали дитячі голоси, які несли у світ правду й щирість. Що керує тими, хто разом із дитячими садками намагається поховати й істину? Убивці вірять, що їхнє життя цінніше за інших? Їхні надії на праведність – це лише безглуздя, що роз’їдає людську сутність.
БУЛО: СТАЛО:
Чи може бути більшим блюзнірство, ніж намагання знищити щось таке безневинне та святе, як дитинство?
Дитя́чі бажа́ння перетвори́вши
на по́піл зруйно́ваних мрій,
зраді́в окупа́нт, і запла́кала ти́ша
в садо́чку, яки́й обгорі́в.
Зраді́в, але́ і́стина не угаса́є –
з дитя́чих вуст ли́не вона́:
тору́єш доро́гу чужи́ми сльоза́ми –
зазна́єш пора́зки сповна́!
ШКОЛИ МАРІУПОЛЯ:
48 зруйнованих шкіл. Місто, де майбутнє України набирало своїх обрисів, тепер споглядає на руїни закладів, де росли й навчалися покоління. Стільки шкіл "визволителі" знищили у Маріуполі, що в багатьох містах Московії їх навіть не існує в такій кількості! Ці школи були острівцями науки й техніки, місцями, де діти формувалися як особистості, розвивали свій інтелект.
БУЛО: СТАЛО:
Та це стало кісткою в горлі тим, хто не може знести існування освіченого та вільного майбутнього українського Маріуполя.
Замо́вкнули шко́ли, замо́вкла нау́ка,
осві́та зґвалто́вана слі́зно мовчи́ть…
Зруйно́ваним сті́нам щодня́ і щоду́ху
від і́ншої «пра́вди» вруча́ють ключі́.
Засу́джено спа́дщину на́шу до стра́ти,
майбу́тнє пала́є, наді́я гори́ть…
Хоча́ ду́же бо́ляче – нас не злама́ти –
хоч світ переве́рнуто дном догори́.
УНІВЕРСИТЕТИ ТА КОЛЕДЖІ:
15 зруйнованих вишів. Подумаємо тільки! Альма-матер піддають бомбардуванню. Удар по вищих навчальних закладах — це удар по серцю нації. Гуманітарні й технічні навчальні заклади, ті, що формують майбутнє країни, знищуються без розбору, якби їх і не було.
БУЛО: СТАЛО:
Це саме той випадок, коли неосвічені нищать освічених, дикуни захоплюють цивілізацію, тягнучи із собою все, що можна вкрасти, а те, що не можна, руйнують вщент.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «МарІуполь. Як ми виживали... Хроніка війни., Олександр Зоря-Заря, Ольга Заря», після закриття браузера.