Читати книгу - "З різних світів, Вероніка Суховська (Shannon)"

Марелій дивився на обох чоловіків, що мовчали, не маючи більше слів. Кожен з них завмер в очікуванні. 

Що ж робити? Відьма чи брат? Прикрити власні тили або дізнатись, що сталося з Еріком? Або то був не його брат, або, якщо ж це таки він і він живий, тоді чому Марелій більше не відчуває його? 

Чи відьма? Якась невідома дівчина, що, за словами побратима на підпитку, спочатку спалила пару його людей, а потім миттєво затушила пожежу й зникла? Хоч звучить і по-відьомськи, та відповідь тут була більш очевидною: його підопічні не знали, куди себе подіти від нудьги між боями, напивались й марили, пригадуючи легенди про жінок, що колись, можливо, жили на тих землях. Вміли чаклувати й до того ж збирали на істрадельських землях цікаві рідкісні трави, що дозволяли їм до чаклунства додати ще й зілля з отрутами. Марелій також знав про ці казки, бо сам він народився неподалік — у місті Бігота, що було наближене до кордонів Ларданії й Істраделя. Доки доктори не викупили його, Марелій також слухав ці легенди.  

Натомість щодо Еріка чоловік не мав жодних здогадок. Тож, не треба було довго думати, аби прийняти єдине можливе рішення.

— Збирайте людей.

— То який план? — спитав права рука Еріка, їдучі поряд. 

— Спалити все до тла, — мовив Марелій, й очі його недобре блиснули. 

Вогонь точно був символом цього дня. 

— Вони сказали, що отруїли Еріка…

— Ну от і перевіримо.