Читати книгу - "Наркономіка. Як працює економіка картелів"

родичатися? Використовуючи дані Джона Педжета і Крістофера Енсела з Університету Чикаго, Метью Джексон зі Стенфордського університету злагодив схему зв’язків чільних родин у Флоренції XV ст. (рис. 8.1)94. З 16 наймогутніших кланів міста неталанна сім’я Пуччі, можна сказати, пасла задніх. Синьйор Пуччі міг би виправити ситуацію, організувавши для своїх дітей кілька побачень наосліп з обраними членами інших провідних родин. Але з кого почати?

Найочевидніший спосіб визначити впливовість сім’ї – подивитися, зі скількома іншими потужними кланами вона пов’язана. Якщо так рахувати, то Медічі будуть на чолі: вони перебувають у центрі соціальної мережі міста й мають прямі контакти з шістьма іншими могутніми родинами. Якщо ж вільних спадкоємців у Медічі не виявиться, синьйор Пуччі може спробувати вдатися до Строцці або Ґваданьї: у них по чотири прямі зв’язки – більше, ніж у інших. Яка ж із цих сімей більш приваблива? Економісти оцінюють «центральність» вузла в мережі інакше: вони рахують не кількість зв’язків, а те, до скількох зв’язків ведуть ці зв’язки і так далі. Якщо в мене 100 друзів, а в тебе лише 10, то може здатися, що в мене справи зі зв’язками кращі. Але якщо твої десятеро друзів, своєю чергою, мають гарні виходи: Барак Обама, Анґела Меркель, Джастін Бібер… – то в тебе більше впливу, ніж у мене. (Система рейтингу сторінок у Google працює приблизно так само: вона оцінює не лише те, скільки сайтів конектять із цією сторінкою, але й скільки сайтів конектять із тими сайтами й так далі. І лінк на New York Times рахується більш ніж вихід на десяток маловідомих блоґів.) Якщо прикласти це правило до флорентійських родин, то синьйор Пуччі мав би таргетувати саме Строцці, а не Ґваданьї, бо зв’язки в їхніх зв’язків ширші.

Однак, перш ніж спорядити доньку до найближчої траторії на женихання з молодим Строцці, синьйору Пуччі слід урахувати ще один чинник. Рейтинг Строцці дійсно високий за кількістю зв’язків і зв’язків їхніх друзів. Але слід зважати й на рівень впливовості. Наскільки часто іншим сім’ям у разі потреби доводиться звертатися до Строцці? Якщо поглянути на схему мережі, то видко, що Строцці не є опертям флорентійської громади. Наприклад, якщо Перуцці захочуть вийти на Медічі, вони можуть обминути Строцці й скористатися можливостями Кастеллані. Біскері зможуть скористатися своїми зв’язками з Ґваданьї. Тобто якби Строцці зникли, ніхто б цього не зауважив. Саме це робить їх уразливими. Тим часом у Ґваданьї міцніша позиція: вони є єдиним виходом на Ламберті, а також корисним містком між правим кутом унизу мережі і верхнім лівим кутом. З ними корисно знатися. Для таких людей, як Ґваданьї, в економістів є трохи неоковирний термін – високий рівень «центрального посередництва»; цю характеристику вони розраховують на основі того, наскільки часто даний вузол опиняється на найкоротшому шляху між двома іншими вузлами. Синьйор Пуччі мав би виснувати, що шлюб із Ґваданьї відкриє ширші можливості, ніж із нехтовними Строцці.

А тепер повернімося до сучасного наркобізнесу. Хто ж перебуває в центрі дилерської мережі? Поліції доведеться пройти той самий шлях, що й синьйорові Пуччі. Найпростіший підхід – оцінка кількості контактів – засвідчить, що пушер – найважливіший гравець, бо в нього найбільше зв’язків. Він продає наркотики десяткам, а то й сотням клієнтів. Його арешт зруйнує сотню чи й більше зв’язків. Може, тут і слід ударити? Але є й цікавіші цілі: якби поліція застосувала ґуґлівську методику рейтингування сторінок, то побачила б, що найвпливовіші люди перебувають на вершині ланцюга. У них менше зв’язків – може, лише кілька помічників, – але через них вони контролюють всю мережу. Варто їх прибрати, і вся структура під ними зруйнується.

Досить наочно. А якщо ринок насправді не такий? Зазвичай ми уявляємо мережу наркоторгівлі, наче якесь перевернуте генеалогічне дерево зі жменею потужних імпортерів нагорі, а дальші розгалуження ведуть до величезної армії слухняної піхоти внизу. Проте наркомережа має інакший вигляд. У дослідженні, виконаному на замовлення Гоум-офісу Великої Британії, опитано 51 засудженого наркодилера95. На підставі цієї інформації автори дослідження накреслили схему мережі наркобізнесу в країні. Виявилося, що схема нагадує не піраміду, а радше пісковий годинник. Нагорі – великі спеціалізовані імпортери, котрі завозять чималі партії наркотиків: 100 кг і більше кокаїну та героїну, 100 тисяч пігулок екстазі, багато тонн канабісу. Далі меншими партіями вони перепродують ці наркотики гуртовикам, які спеціалізуються на одному наркотику. Цікавий наступний крок: далі, пишуть автори, гуртовики продають товар посереднику, якого охрестили «різнотоварним наркоброкером». На відміну від вищих рівнів ланцюжка, де зосереджуються на одному наркотику, цей народ працює з усім асортиментом – від сильнодійних до слабких – і в довільних масштабах. Дослідники встановили, що такий типовий брокер щокілька тижнів розміщує замовлення на пару кілограмів героїну й ще пару – кокаїну, 30 кг канабісу, 10 кг амфетаміну та близько 20 тисяч пігулок екстазі. Невеликими партіями він продає цей товар пушерам. Таким чином, брокер середнього рівня, перебуваючи в самому центрі мережі наркотрафіку, працює на ринку як клірингова палата. Автори пишуть, що це «передатний механізм» у наркобізнесі.

Якби синьйор Пуччі жив сьогодні й зв’язався б із наркобізнесом, йому слід було б одружити доньку з «різнотоварним наркоброкером». Перебуваючи в центрі мережі, ці посередники мають найкращі зв’язки в бізнесі. Ба більше, як передатний механізм між гуртовиками і ритейлерами, вони мають високу «центральність посередництва». Висновки звіту для Гоум-офісу узгоджуються з аналогічними роботами про ціноутворення в наркобізнесі. Корпорація RAND виявила, що найбільший стрибок цін на кокаїн у США відбувається при трансферах від центральних дилерів до ритейлерів: від 19 500 доларів за кілограм до 78 000 доларів96. Якщо поліція вирішить зосередити свої зусилля в одному місці, то їй слід не за дрібною рибкою по вулицях ганяти і не шукати велику рибу, що сидить на імпорті, а бити в центр, де в дилерів найліпші зв’язки і де заробляються грубі гроші.

Інетрнет усе це ускладнює і зводить нанівець різні заходи поліції, скеровані на руйнування кримінальних мереж. Номенклатура таких сайтів, як «Шовковий шлях», ставить їх на один щабель із «різнотоварними наркоброкерами». На цих сайтах і покупці, і дилери можуть знайти майже будь-який відомий їм наркотик і придбати його в чималій кількості. І це проблема для поліції, бо природа онлайнової торгівлі не передбачає наявності єдиного центрального «вузла»: тисячі продавців і покупців взаємодіють на відкритому ринку, і якщо збанкрутують один або десяток дилерів, це ніяк не позначиться на ланцюгові постачання. Навіть якщо весь конкретний ринок вийде в офлайн, як