Читати книгу - "Моя в борг, Джулія Ромуш"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Напевно, якби я могла заспокоїтися, відключити емоції, сісти й все нормально обміркувати, то зрозуміла б, що план кепський. Але оскільки цього зробити не виходить, то я вирішую діяти за тим планом, що є.
Дочекатися вечора виявляється найважчим. Я постійно підхоплююся з ліжка і починаю ходити кругами по кімнаті. Коли з вікна своєї кімнати бачу, що машина Бакера, яку я мила сьогодні, виїжджає з гаража, а потім і за ворота, то моєму щастю просто немає меж. Невже мені могло так пощастити і його не буде в момент моєї втечі в будинку?
Я навіть виходжу на вечерю, бо точно знаю, що Бакера немає.
Коли підходить час, я швидко одягаюсь у все темне. Збираю волосся у хвіст і вислизаю з кімнати як справжнісінький злочинець. Непоміченою. Навшпиньки спускаюся на перший поверх. При цьому серце в грудях так голосно б'ється, що мені здається, що цей стукіт оглушує всіх навколо. І що саме через нього мене зараз і зловлять.
Спостерігаю через вікно, коли охоронець почне кликати собак і саме в цей момент вислизаю з дому. Мені так страшно, що ноги тремтять. Я мало не падаю біля самої машини. Мене підкидує від нервів так, що здається стукіт зубів чують усі. Я тихенько підкрадаюся до машини й завмираю на місці, коли одна з собак, кинувши свою миску, починає голосно гавкати й кидатися на клітку. Щоб вибігти. Здається, вона почула чи відчула мене.
- Найда! - Охоронець голосно репетує, але собака продовжує гавкати. - Гидка псина, - гарчить мужик. А я розумію, що він ніяк не реагує на її гавкіт і користуюся моментом, щоб схопитися за ручку дверцят і смикнути її на себе. Смикаю. Ще раз. Але дверцята не відкриваються. Чорт! Від розпачу я починаю смикати сильніше. На очі вже накочують сльози, тому що я починаю смикати ручку дверцят з боку місця водія. І коли дверцята піддаються, я мало не верещу від радості. Забравшись у машину, я швидко переповзаю на заднє сидіння, з-під футболки дістаю темний плед, який знайшла у шафі. Лягаю на низ, так, щоб злитися з підлогою і ховаюся під цим самим покривалом. Тепер залишилося найголовніше. Щоб ця машина вивезла мене за браму.
Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Моя в борг, Джулія Ромуш», після закриття браузера.