Читати книгу - "Нитки долі: Жереб кинуто, Таша Клим"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Від його слів і тону я знову відчула дотик невидимої пір'їнки до спини, але думки про подруг були набагато ефективнішими.
— Мені справді треба йти.
— Будь ласка?!
І знову ця хлопчача чарівна усмішка. Було схоже, що він трохи дуркує, але більшою мірою все ж таки щирий.
Я збиралася якось пожартувати, згадавши гру з музою та письменником, але відчула погладжування на руці і всі слова разом вилетіли з голови. Одне я знала точно — йти мені зовсім не хотілося.
— Вибач, — видавила я із себе.
— Але ж ти ще прийдеш?
Розуміючи, що вже не зможу впоратися зі своїм язиком, я просто кивнула.
— Сьогодні?
У відповідь я похитала головою, не перестаючи відчувати приємні погладжування на руці.
— Завтра? — не вгавав хлопець.
Щойно я кивнула, його губ торкнулася повноцінна усмішка.
— Напишеш мені вірш? — спитала я перше, що спало на думку.
Тоді я навіть не бралася судити, що цей варіант випадкового питання був поганим.
— Обіцяю.
Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. АнонімноУвага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Нитки долі: Жереб кинуто, Таша Клим», після закриття браузера.
