Читати книгу - "Українське Січове Стрілецтво (визвольна ідея і збройний чин), Степан Ріпецький"

І боронить так завзято рідної землиці. Іде бодро через поля та через руїни, Прикрашує історію неньки України. Рознеслася по всім світі велика новина, Що в бій ідуть з ясним крісом, козак і дівчина!»

Боротьба Українських Січових Стрільців проти Москви, а зокрема їх бойові подвиги в Карпатах, стали відомі в світі, у світовій пресі різних народів і держав, яка поміщувала інформації про визвольну боротьбу українців та їх змагання до власної державности. Не тільки преса Центральних Держав дуже широко розписувалась про бої на Маківці, про УСС як військову еліту, про дівчину-героя хор. Степанівну і інше, але також преса невтральних держав, а навіть держав Антанти інформувала світ, про збройну боротьбу українців. Україна вийшла на світову арену.

Для прикладу тільки подаємо короткий уривок із статті, воєнного репортажу, кореспондента швайцарського часопису «Базлер Нахріхтен» з дня 10 червня 1915 р. Автор перебуваючи недалеко під фронтом в селі Головецько писав:

»…Тут зустрічаю я також першого українця. Отсі австрійські українці змагають враз зі своїми земляками в Росії до спільної самостійної держави. З вибухом війни злучилися вони в легіони та зорганізувалися в одноцільні батальйони. Між ними є багато студентів, а також чотири молоді дівчата. Одна з них осягнула навіть ступінь підхорунжого та здобула собі на Маківці медалю хоробрости…»

Так ставало відомим світові ім'я незнаного йому досі народу, що збройною силою доказав, що він живе і хоче жити та стати вільним і незалежним народом у власній державі.

А що думав у тому часі ворог, російське військове командування про УСС та їх оборону Маківки? Про це знаємо із розповіді О.Доценка, пізнішого підполковника армії УНР, який так оповідає про УСС і Маківку:

»…Прийшов травень місяць 1915 року. Фронт тягнувся на Бескиді попід Маківку, а на фронті стояли УСС. Москалі мали надію, що УСС – «русини» перейдуть на їх бік. Розпочався завзятий бій. Москалі йшли навалою. УСС по лицарськи боронили свої позиції, переходячи в контрнаступ і відкидаючи ворога. Рядові старшини тут не могли зрозуміти зміни в отих «русинів», через яких заломалася ціла офензива.

В той же час московське командування в секретній директиві повідомляло свої довірені органи, що УСС – це «адборниє войска, називающія сєбя українцамі і мєчтающія о возстановлєнії самостоятєльной Малоросії», що вони зв'язані з «Союзом Визволення України», що вони по складу в більшості інтелігенти. Підносилося їх бойове вишколення і тут же називалося їх зрадниками «вєлікава общава дєла асвабаждєнія угнєтьонних славян». Москалі лютували…

З того часу УСС були пострахом для москалів на фронті. Вони бачили їх перевагу в бою і вважали за непереможених. Отже народилася уже бойова легенда про Українських Січових Стрільців».

Легенду Маківки, що стала граничним каменем нової доби історії України та дороговказом для майбутніх поколінь, – оправдала дальше безупинна боротьба УСС із Москвою, її виправдали криваві і переможні бої Українського Січового Стрілецтва під Заваловом і Семиківцями, на Лисоні, на вулицях Києва та під Мотовилівкою. Маківка останеться на вічні часи симводом краси і сили українського свободолюбного духа, що змагає до найвищих ідеалів людства.

Поет Олесь Бабій, присвячуючи борцям, що впали на Маківці, свій вірш п. з. «Маківка «, тими словами вшанував їх пам'ять:[84]

«Верхів'я гір, верхів'я слави. Шумить, шумить, шепоче ліс: По битві на полях Полтави Тут вперше український кріс Спиняв московських полчищ лави, І вперше по літах недолі Слова упали тут стрільцеві: «Ми не поклонимся цареві! Ми прагнем волі!» Мандрівнику! Йди до верхів, Вклонися тіням тих борців, Що прагнули у люту днину Підняти схилену калину. Розвеселити Україну!» УССтрілецтво за всеукраїнський політичний провід

Уже від моменту вибуху світової війни було гарячим бажанням УССтрілецтва, щоб у тій війні, де рішається доля цілої української нації та де вся увага українства була звернена на українські землі над Дніпром і на їх визволення, щоб долею й інтересами українського народу керував єдиний політичний провід, який репрезентував би всі українські землі під обома займанщинами та був перед світом висловом спільних стремлінь цілого українського народу. Тому думкам і настроям УСС не відповідало існування окремого галицького політичного представництва, яким була Головна Українська Рада.

Ці критичні настрої у відношенні до ГУРади контрастували до особливих симпатій та довір'я, які в тому часі УСС присвячували Союзові Визволення Украни, як політичній організації, що ясно і одверто проголошувала перед світом та перед власним громадянством клич самостійної української державности та репрезентувала Україну під Росією, що була метою боротьби УСС та про визволення якої вони мріяли. Знаменито редагований Володимиром Дорошенком тижневик Союзу «Вісник Союзу Визволення України», був найпочитнішим та улюбленим часописом Стрілецтва. Його демократична, самостійницька та всеукраїнська лінія – відповідала стрілецькій ідеології.

В тому часописі з дня 4 квітня 1915 р. чч. 13-14, у статті «Ломіть кордон!» написані такі знаменні слова:

»…Нема сьогодні австрійської і російської України, є одна лише одинока Україна, що ціла жде визволення з-під ярма. Розгром царату і воля на його руїнах – це бажання всієї України і спільний для всіх її земель політичний клич… Тепер розходиться не про політичні здобутки в межах Австрії чи Росії. Сьогодні стоїмо всі в одній великій боротьбі, яка має рішати про судьбу цілого нашого народу. І як одинока і єдина наша ціль в цій боротьбі, так одна і одноцільна мусить бути наша політична акція в цю історичну добу.

А керма політичного