read-books.club » Детективи » Зорі падають в серпні 📚 - Українською

Читати книгу - "Зорі падають в серпні"

235
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Зорі падають в серпні" автора Олександр Олександрович Сизоненко. Жанр книги: Детективи. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 45 46 47 ... 77
Перейти на сторінку:
йому вірою і правдою і тепер лежав під водою, окритий від людського ока так швидко, що Шакалові й самому не вірилось: невже він тільки оце плив на ньому? Випірнувши на секунду, щоб набрати повітря, Шакал помітив прожектор вже зовсім близько і пірнув знову. Під водою лунко чути було роботу мотора. Він припав до дна і лежав доти, поки не почув, що катер віддаляється. Тоді випірнув знову й побачив катер уже вдалині. Він зірвав свій одяг, втоптав у мул, прикидав водоростями і тепер уже сміливо пішов до берега, який однак був далеко, за півмилі, хоча тут Шакалові було всього-на-всього по шию.

Коли катер розвернувся і поплив назад, освітлюючи прожектором море і берег, він знову пірнув і плив під водою. Пірнати його добре навчив Хертвіг, перейнявши ремесло ловців перлів на Малайї, і Шакал міг би тепер змагатися з ким завгодно. Так що, коли катер доходив до молу, він був уже біля самого берега і незабаром зустрівся з Кенгуру.

Поява катера стурбувала Шакала, вона свідчила про те, що на його слід напали, його шукають, і треба негайно замести сліди так, щоб ніхто й подумати не міг про його місцеперебування. Але це вже клопоти Кенгуру, той мусить знати, що треба робити, на те він і тут.

Головне ж, земля під ногами тверда, найнебезпечніше лишилося позаду, і серед оцих дерев, кущів, серед цілого світу, в якому, належить жити людині, Шакал відчув себе затишно й спокійно. Він ішов за Кенгуру, опустивши руку в кишеню і стискаючи колодочку двадцятизарядного автоматичного пістолета, готовий вистрілити в усяку секунду, а на губах його блукала посмішка: він із задоволенням думав про те, що ось його приведуть у якусь хату і він зовсім уподібниться мешканцям цього містечка, йому вдалося пропливти Севастопольські бони, об'їхати мало не увесь Кримський півострів на очах у прикордонних застав і спостережних пунктів флоту лише через те, що він уподібнювався іншим, мирним людям, рибалкам. Тепер же йому треба бути схожим на всіх людей, що живуть тут, робити все, що роблять вони, нічим не вирізнятися — в цьому його сила і єдина можливість жити, робити своє діло, заради якого він приїхав сюди.

Тим часом Кенгуру вів його якимсь дивним парком, через клумби, через темні алеї. Тут і дерева були інші, і квіти пахли інакше, ніж на Босфорі, а Шакал ішов за ним і посміхався від задоволення, що морські мандри скінчились, що під ногами в нього алеї, всипані піском, а кругом — дерева, кущі, і затишно, й тихо. Вони вже були на виході з парку, коли знову побачили катер. Він ішов понад берегом, на цей раз зовсім тихо, і ретельно освітлював берег. Часом промінь прожектора вихоплював з темряви постаті солдатів-прикордонників. Шакал помітив кілька таких груп, а Кенгуру шепнув:

— Тебе засікли. Це тебе шукають, — і пішов швидше. Незабаром вони вийшли на грейдер і посідали в обочині.

— Будем їхати? — спитав Шакал.

— Ти поїдеш, а я лишуся.

— Мені здається, це буде незручно нам обом. Що? — Шакал вийняв з кишені пістолет, підкинув і знову вловив його.

Кенгуру хотів щось заперечити, але Шакал зупинив його рухом руки.

— Балачки зайві. Ми зараз їдемо на аеродром чи на залізничну станцію, далі звідси. Влаштуєш мене на роботу, домовимось про зв'язок. А тоді можеш робити, що хочеш.

Із-за повороту вискочила машина і освітила їх. Вони підняли руки. Машина спинилась.

— Куди їдеш, шофере? — спитав Кенгуру.

— На Хорли, — відповів молодий хлопець, висунувшись із кабіни.

— Давай, — шепнув Кенгуру Шакалові.

Той сів, присунувся до самого шофера, даючи місце Кенгуру.

— Лізь, — суворо наказав він йому.

— Е, ні! — заперечив шофер. — Двом у кабіну не можна. В кузов нехай сідає.

— Нічого, — позирнув Шакал на шофера. — Автоінспекції тут немає, так що і втрьох проїдемо. Сідай, — звернувся він до Кенгуру, і коли той сів, Шакал поклав шоферові на плече руку і примирливо сказав — От бачиш, нам зовсім не тісно.

Машина — це був новесенький ГАЗ-51 — гнівно, з якимось докором коротко завила, фиркнула і покотилася вулицею містечка. Ще лишилось хат п'ять проїхати, і вони вже будуть в степу. Прикордонники їх шукатимуть на тому кінці, де вони сіли в машину, біля озера і по дорозі до Дніпра, а вони ось мчать в протилежний бік, думав Кенгуру, сторожко й нетерпляче вдивляючись у темряву. Тут якби тільки проскочити Садовськ, а там…

Раптом у світлі фар виросли три тіні. Кенгуру добре бачив двох солдатів з автоматами і одного в цивільному з пістолетом у руці, який на секунду показався йому знайомим.

— Дальні рефлектори, — сказав до шофера Шакал.

— Навіщо? — здивовано спитав шофер, вимкнув швидкість і загальмував.

Шакал збив ногу шофера з гальма, сподіваючись проїхати ще трохи, сказав «пробачте», на що шофер тільки знизав плечима, і одкрив дверцята. Машина зупинилась так, що двоє озброєних людей опинились все-таки поряд з кабіною. Чоловік у цивільному підійшов до кабіни збоку, освітив. Кенгуру ліхтарем і сказав, усміхаючись:

— А-а, старі знайомі! Руки…

В ту ж мить Кенгуру впізнав Дениска і вистрілив. Сталося все це блискавично, несподівано, але Шакал був готовий до всього. Ударом ноги він збив з підніжки шофера, увімкнув швидкість, і машина помчала без світла. В першу ж секунду в них почали стріляти.



Тра-та-та! — чулося ззаду, і з кабіни летіли шматки дерева. Але автоматні черги скоро затихли, і Шакал звернув на обніжок, бо по цій дорозі їх могли наздогнати мотоциклісти.

— Чи не рано? — спитав Кенгуру.

— Нічого! Вони і не побачать у такій темряві, і не почують, — сказав Шакал, ведучи машину по зарослому споришем обніжку. Він був рівний, м'який, чорнів поміж стернею

1 ... 45 46 47 ... 77
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Зорі падають в серпні», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Зорі падають в серпні"