Читати книгу - "Друзі зі змієносця"

Хотенков і ще декілька академіків із космічної секції

Академії не приховують збентеження від незвичайної зустрічі. Нарешті озивається котрийсь з-поміж гостей зі Всесвіту.

Дякуємо вам за теплий прийом, - каже він хрипким, ледь невиразним голосом. - Ми прийшли з добрими намірами, як друзі! Даруйте, однак, що на ваші питання не зможемо відповідати відразу ж, негайно: наш перекладач не працює ще так швидко, як би нам хотілося.

Постать у скафандрі з непрозорим шоломом підходить до великої мапи зоряного неба.

Звідки ми прибули? Це вам можемо показати й на оцьому вельми недосконалому зображенні космосу, - і вказує пальцем на одну з зірочок сузір’я Змієносця.

Проксима Змієносця - Барнарда, - каже Хотенков, і диктор додає: - Віддаленість шість і одна десята світлового року, спектральний клас М5, густина 62, світність 0,00048.

Питання йдуть одне за одним. Гості зі Змієносця закликають до терпіння й просять призупинити пряму телетрансляцію.

***

Краус супроводжує Рама Крішну по заповіднику квартянської природи, а той розповідає йому про життя на планеті Барнарди. Вони підходять до пралісу на березі озерця. Краус пояснює, що квартянська рослинність виросла із привезеного насіння й плодів за неймовірно короткий час, хоча тут і близько немає таких умов життя, як на Кварті. Старий слухає без цікавості, в очах його сяє дивна ностальгія, й думками він десь далеко.

Вони проходять пралісом і металевої барви скелястим пустирем на схилі, що спадає до річки. На рівнині за річкою стоїть - у зменшеному вигляді - таємниче Селище Невидимих із пірамідами й півкулями, оздобленими великими спіралями. І вдалині за ними починаються вже земні джунглі.

Це, як і раніше, найбільша загадка Кварти, - сказав Краус і повернувся до Рами, що трохи відстав і з подивом дивився на будівлі за річкою.

Гравіцентр, - прошепотів він ледь чутно. - Вам удалося збудувати гравіцентр?

Тепер здивувався вже Краус.

Ви знаєте ці будівлі? Може, вам відомий і їхній сенс? Це не цілком точна копія квартянських споруд, лише моделі для допитливих відвідувачів заповідника, щоби посилити ілюзію перебування на Кварті. Можливо, щось схоже є й у вас на Барнарді?

Авжеж. І подібні гравіцентри збудовані на багатьох планетах Галактики, відвіданих нами. На Землі ми також спорудимо такий і посвятимо вас у його таємницю. Знаєш, що то за диво? Гравіцентр - назву я вигадав сам - це найдосконаліший у всій нашій Галактиці гравітаційний передавач. Його першовідкривачі невідомі, оскільки й на нашу планету Гамму він був принесений людьми з невідомої частини Всесвіту. Гравіцентр працює повністю автоматично, позаяк енергію одержує з невичерпної гравітації. Він є приймальною, передавальною, підсилювальною й ретрансляційною станцією. Тисячі ваших відкриттів тут доведено до небаченої досконалості й утиснено в неймовірно простий пристрій. Ось тільки створити його на Землі буде досить важко, оскільки у вас ще немає для цього виробничих потужностей.

Краус аж тепер упевнився, що Рама Крішна не чудар із гірського відлюддя. Він засипав його питаннями, й відповіді засвідчили, що старий має в цій царині глибокі пізнання.

Нічого мене не питай, - урвав нараз Рама Крішна цей допит. - Коли прийде час, мої колеги нададуть Усесвітній Академії все, що вам буде потрібно. Я дуже втомився - все ще не звик до вашої атмосфери.

Біля будинку старий зупинився.

І ще одну річ хочу тобі сказати. Я тут усе ще інкогніто, тож гляди, щоб ти не стратив розум і не спробував мене якось виказати. Володію зброєю, котра тебе засягне й примусить замовкнути будь- де. Поглянь-но.

Він указав на кущ - і відразу в його гіллі щось спалахнуло. Уражене листя вмить зів’яло й поникло до землі.

Не бійся, я не знищив цю рослинку, лише на деякий час приспав - для застереження.

Не дивно, що Краус тієї ночі не спав. Уранці його викликав академік Заяц.

Мерщій приїжджай, ти нам потрібен. Змієносці щойно розповіли нам дивовижні речі про твої нейтронні чаші!

Я знаю, - промовив Краус.

Рама поглянув на нього застережливо.

Вже знаєш? І звідки? Чи, може, ти щось збагнув сам? - здивувався Заяц.

Трохи...

Коли відеофон змовк, Краус зітхнув:

Що це з вами?

Старий усміхнувся.

Чи не боїшся ти, бува, залишати мене тут? Їдь сам! Але в Академії навіть не згадуй про моє інкогніто.

Краус безпорадно знизав плечима й зійшов на дах, де спочивало судно на повітряній подушці. Дорогою замкнув усі входи до лабораторій.

Рама Крішна лишився сам - наче якась казкова дівчина, що служила в таємничій оселі Баби-Яги. Він з такою самою цікавість переходив із кімнати до кімнати, з поверху на поверх. Десь у шафі знайшов собі зручне вбрання й повісив на його місце своє вбоге ганчір’я.

На верхньому поверсі старий виявив довгу залу, свого роду художню галерею. Тут були ескізи, начерки, картини та скульптури зореплавців з експедиції до Центавра. В галереї він провів решту дня. Перед кожним портретом, перед кожним квартянським пейзажем стояв у глибокій задумі. Лише пізно увечері зайшов до сусідньої зали, де були розвішані копії нескельних малюнків та рельєфів, створених аборигенами Кварти.

Наступного дня Рама Крішна проник до підземних лабораторій. Замки його не затримали, під його пальцями вони