Читати книгу - "Друзі зі змієносця"

Кажете, що ви не йог з Гори Святого Вогню, що прийшли з іншого світу й усе знаєте. Хто ж тоді я, й навіщо ви прийшли до мене?

Матінка тобі казала Бедржишку, а в школі тебе кликали Краусом. Ти брав участь у великій експедиції до зірок, а тепер разом зі своїми супутниками дбаєш про багатство, яке ви звідти привезли.

Для цього не потрібно жодної телепатії й надприродних здібностей, - засміявся чоловік. - Цей заповідник, привезений із Кварти, мене й весь екіпаж «Променя» знає кожна дитина на всій земній кулі. Ви все ще не пояснили, навіщо прийшли до нас. Потребуєте якоїсь допомоги? Хочете побалакати зі мною чи з моїми друзями? На жаль, їх учора ввечері несподівано викликала Всесвітня Академія. Сподіваюся, вони скоро повернуться, можете зачекати їх тут.

Я прийшов передусім до тебе, але з твоїми друзями також побалакаю охоче. Скоро пересвідчишся, що не жартую.

З наростаючим днем Краус поступово відновив душевну рівновагу; на рослини з космічної далечі тепер світить індійське сонце, по товстому листю скачуть квартянські птахи, з кабінету видно далеку гладінь Джумни й гори на обрії, що тремтять у гарячому мареві.

Звичним поглядом він умикає телевізор.

...Ще один літак із загадковими космічними гостями приземлився у Нью-Йорку, - говорить диктор. - Їхній материнський корабель обертається навколо Землі на висоті приблизно трьохсот кілометрів. Щойно ми одержали повідомлення, що екіпаж невідомого апарата вступив у контакт із дослідниками, котрі припливли до місця посадки на човнах. Із літака почувся людський голос. Спочатку він був незрозумілий, але врешті з’ясувалося, що це чиста англійська мова. «Не бійтеся нас, - промовив цей голос, - ми прийшли на вашу планету з глибин Усесвіту як друзі! Ми мандруємо Всесвітом, щоби об’єднати всіх його мешканців!»

Більш детальний репортаж передамо за кілька хвилин.

Бачиш, ти не вірив, що я прийшов з іншого світу, а за хвилю навіч побачиш і моїх товаришів, і один із наших літаків.

І ви належите до них? Але ж це безглуздя: ви-бо людина, як я й усі на цій планеті!

Й розмовляю англійською - так само як і ті, в Нью-Йорку. Телерепортерові це також здалося неймовірним, і за мить ми побачимо доказ цього. Я і людина, як ти, й водночас не людина. В усякому разі, я прийшов з іншого світу, повір.

А чому прийшли саме до мене?

Я знаю тебе дещо краще, ніж інші - й наш літак приземлився неподалік звідси. Завтра пересвідчишся в цьому. Нас привабила оця чаша, - він указав на нейтронну квітку з Кварти. - Вона вказувала нам шлях до Землі, мов ідеальний маяк. Певно, ти навіть не здогадувався, яку виняткову річ зберігаєш у своєму кабінеті.

Я підозрював, ба навіть знав це, й деякі дивовижні властивості чаші нам уже відомі. Нам відомий також принцип дії цього пристрою, але ще нікому на Землі не вдалося виготовити щось подібне.

Тепер можете облишити марні пошуки; так ви до мети не дісталися б. Серед інших подарунків ми привезли вам, люди, й таємницю цієї чаші. Скоро ти її дізнаєшся, ще трохи терпіння.

Краус потягнувся до відеофону, але старий затримав його.

Знаю, що ти задумав. Хочеш повідомити Всесвітній Академії, що я відвідав тебе, й таким чином переконатися, що я кажу правду. Не треба, нікуди не телефонуй. Я б охоче побув тут кілька днів інкогніто. Так я й домовився зі своїми колегами дорогою до вас. Не відмовиш мені в гостинності? Не пожалкуєш; я багато чому навчу тебе, розповім, як жив у іншому світі й як ми подорожували. А відтак сам зголошуся до Всесвітньої Академії.

Я радо прийму вас як гостя, - промовив Краус невпевнено, - але з інкогніто буде складніше. Невдовзі повернуться мої друзі. Майже всі учасники нашої першої міжзоряної експедиції живуть по сусідству.

Старий махнув рукою:

Це нічого, для початку скажеш Йонесові, що один із його йогінських пацієнтів - Рама Крішна - згодився на тривале лікування...

Через п’ятнадцять хвилин телебачення передало кілька епізодів із першої зустрічі з невідомим мешканцями Всесвіту, а менш ніж за годину глядачам усього світу була запропонована пряма трансляція церемонії привітання почесних гостей з академічного міста.

Чуєте, Рама Крішно? - звернувся Краус до свого відвідувача. - І диктор підтверджує, що жоден із ваших колег досі не зняв скафандра, та й не зніме його в майбутньому. Можете мені пояснити, чому саме ви прийшли без скафандра? І ще два цікаві питання: чому ваші шоломи непрозорі, й де ви навчилися англійської?

Бачу, ти й досі маєш мене за дурисвіта, - посміхнувся старий. - Отож, перша відповідь: я ходжу тут без скафандра, позаяк маю виняткову здатність пристосовуватися до вашої атмосфери. Як бачиш, я також удвічі вищий від моїх колег. Друга відповідь: вони бачать і крізь непрозорі шоломи, а свої обличчя ховають навмисно; на ваш смак вони виглядають не вельми вродливими. На третє ж питання відповім тобі пізніше, коли прийде пора. Тим часом можеш вважати, що вашу мову ми почули з ефіру, наговорюєте-бо ви у простір чимало.

Краус терпляче всміхнувся й продовжував уважно слідкувати за прямою телетрансляцією.

Ми такого щастя на Кварті не мали, - лише зітхнув він.