Читати книгу - "Руденька"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
– Дивно… У мене теж учора годинник зупинився… Який ви мені подарували. Мій улюблений, від Alain Silbersteine, і я теж віддала його в ремонт. Через цей годинник у мене було багато проблем: Мара з мамою так і не отримали відповідь на питання, хто мені його подарував. Точніше, я їм сказала, що мені його подарувала подружка, але вони не повірили. Мара сказала, що особисто знає Алана Зільберштайна і їй відомо, скільки коштує такий годинник. Тому… вони з мамою вирішили, що у мене багатий коханець. Ну й нехай… Кажуть, що коли годинник зупиняється – це погана прикмета. Найцікавіше, що Анька вчора забрала його з ремонту, і все було гаразд. Але коли я надягла його на руку, він знов зупинився… У глибині душі мене дуже хвилювала ситуація з моїм годинником.
– Юлько, люба, тобі не слід вірити в погані прикмети. Ти маєш чудовий вигляд, і у тебе попереду все життя. І не зважай на той годинник, я подарую тобі інший.
– Ти теж маєш чудовий вигляд. І саме завдяки Тобі у мене попереду все життя. – Я відчула, що на очі навертаються сльози.
– Ну все, припиняй… Ти ж знаєш, що я відразу засмучуюсь… коли ти так говориш.
– Я тебе так люблю… Дякую тобі…
Він міцно обійняв мене, і ми роз’їхалися. Так умів обіймати тільки Він. І наступного разу… він обійме мене дуже не скоро.
P. S. Годинник від Alain Silbersteine лежить десь на дні Дніпра. Він не лежить… він стоїть. А може, йде… десь там… під холодною мертвою водою. А я… Я більше ніколи не заправляюся на червоно-білій заправці «Rubix».
Вересень 2003-го, другий курсAnd I need а friend
Oh, I need а friend
To make me happy
Not stand here on my own… [25]
Я все-таки пішла до університету… разом з усіма… на другий курс… попри заборони українських фахівців… Саме словосполучення «український фахівець» тепер здавалося мені якимсь дивним… незвичайним… це як восьмий день тижня… Мені хотілося швидше повернутися до «нормального» життя, і німецькі лікарі мене в цьому підтримували. Тільки їхня думка мала для мене значення. Щоправда, мені оформили вільне відвідування…
Я могла піти з пари просто тому, що голос викладача заглушав мені шум дощу. Я не ходила до тих аудиторій, у яких мені не подобався колір стін. Я не відвідувала лекції тих професорів і докторів наук, які заважали мені мріяти. При цьому я вчилася на «відмінно».
Мене не хвилювало питання, «навіщо нам потрібна ця “безглузда вища математика”… і яке вона взагалі має відношення до економіки України…» Я не розуміла своїх одногрупників і дивилася на світ зовсім іншими очима.
Ви знаєте, чим відрізняється сонце о 7.01 ранку від сонця о 7.02? О 7.01 воно прекрасне, а о 7.02 – пречудове, бо для мене воно світить уже аж 60 секунд. Ось що таке вища математика.
Одна упаковка моїх життєво важливих ліків коштує 500 євро, і мені вистачає її рівно на місяць. У всіх цивілізованих країнах світу люди отримують ці піґулки безкоштовно. Це як інсулін і як повітря. Але цих ліків в Україні немає, просто тому, що «немає ліцензії». Ось що таке економіка України.
Він і мій тато роблять усе для того, щоб я й далі приймала ці ліки і могла так само захоплюватися сонцем, як о 7.01… так і о 7.02. Ось яке відношення має вища математика до економіки України.
Мені все ще сниться вода, опухлі пальці й біла стеля. Але для того, щоб бачити сни, мені більше не потрібен морфій. Я чудово знаю походження своїх снів, тому «Теорію сновидінь» Зиґмунда Фройда я прочитаю тоді, коли сама цього захочу. Це була моя психологія.
Коли я прийшла до університету першого вересня, мені здалося, що я потрапила до зоопарку. Причому я була екзотичною твариною, на яку всім хотілося не просто подивитися, а ще й доторкнутися. Але тоді мене краще було не чіпати і не порушувати мій особистий простір.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Руденька», після закриття браузера.