Читати книгу - "Лялька"

Вона пройшла до реєстратури, щоб зробити зауваження працівникам, які спрагло спостерігали за ними.

— Гадаєш, вона купилася? — запитала Андреа.

— Можливо, — стурбовано відповіла Бакстер. — Просто зробімо те, за чим прийшли, й забираймося звідси.

***

Едмундс провів ще одну ніч на дивані. Коли він повернувся додому майже о 22.00, Тіа вже спала, а двері до спальні були замкнені. Він довго не лягав спати, шукаючи в Ґуглі наступні вбивства, щоб переглянути їх згодом.

Увесь ранок Едмундс витратив на пошуки інформації про Майкла Ґейбла-Коллінса. Залишивши платиновий перстень на руці «Ляльки», вбивця вочевидь хотів, щоб його впізнали, хоча й незрозуміло чому. Впевнений, що саме Халід був ключем до справи, Едмундс працював не покладаючи рук і зрештою-таки знайшов зв’язок між ними.

Юридична фірма «Коллінс і Гантер» представляла Халіда в суді, однак Майкл Ґейбл-Коллінс до справи ніяк причетний не був. Він не був присутній на жодному судовому слуханні, як партнер чи спеціаліст у сімейній справі, а також не брав участі у підготовчій роботі, яку, як виявилося, очолювала Шарлотта Гантер.

Попри те, що юридична фірма мала сотні справ кожного року, він був упевнений, що це був не просто збіг, а тому приїхав на роботу раніше, щоб продовжити пошуки зв’язку між усіма жертвами. Він склав повний перелік тих, хто був хоч якось причетний до справи Халіда — від юристів до свідків, персоналу та глядачів. Якщо доведеться, він перевірить кожного з них.

***

Андреа проговорила на камеру свій вступ, і їй стало трохи не по собі від думки, яка численна аудиторія скоро критикуватиме їхню заледве відрепетирувану виставу.

— …цього ранку до нас приєднався журналіст Джаред Ґарланд, третя названа жертва «Лялькаря». Доброго ранку.

Рорі встановив камеру так, щоб у кадр одночасно потрапляли й Андреа, і Ґарланд. Вони сиділи одне навпроти одного на білих шкіряних диванах.

— Дякую, що погодилися поговорити з нами у цей, напевно, неймовірно важкий для вас час. Почнімо з найочевиднішого запитання: «Чому?». Чому цей чоловік, цей серійний убивця обрав саме вас?

Бакстер зосередилася на інтерв’ю. Вона бачила, що Ґарланд на межі. Він був наляканий, щось було не так. Двері чоловічої вбиральні зі скрипом розчинилися і, ніким не помічений, Сем, убраний у все чорне, у масці, яка закривала обличчя, вийшов до вестибюля. У правій руці він уже тримав пістолет.

— Хотів би я знати, — сказав Ґарланд. — Упевнений, що ви, місіс Гол, із власного досвіду знаєте, що, працюючи в журналістиці, ти не завжди заводиш лише друзів.

Вони обоє знервовано розсміялися.

Одна із жінок у реєстратурі голосно закричала, і Рорі розвернув камеру, щоб зняти чоловіка з пістолетом у руці, який наближався до них. Бакстер інстинктивно кинулася до чоловіка в масці і не зупинилася, навіть упізнавши його невловимо знайомий голос, адже її осяяло, що відбувалося.

— Будь ти проклятий, Джареде Ґарланде, сучий ти сину! — імпровізував він.

Рорі відбіг з дороги, знімаючи чоловіка з пістолетом, і знову розвернув камеру на Ґарланда, який, здавалося, був наляканий і підвівся. Приголомшливий звук пострілу відбився від полірованих поверхонь, а коли з центру грудей Ґарланда бризнула кров, Андреа закричала. Коли Ґарланд відкинувся на спинку дивана, Бакстер збила Сема з ніг, однак потім з рани з’явилося сліпуче біле світло, розкидаючи іскри на чорній підлозі. Почувся свист, схожий на звук запаленого феєрверка, і Ґарланд почав кричати, сіпатися і дряпати пасок навколо грудей.

Впустивши камеру, Рорі підбіг до нього, щоб допомогти. Він почув дзенькіт скла і відчув сильний жар, що йшов від паска, який обперізував тіло Ґарланда. Рорі відчайдушно потягнув ремінь, однак більшість гуми вже прикипіла до шкіри. Знову пролунав звук розбитого скла, і Рорі впав на підлогу, коли якоюсь речовиною йому обпекло шкіру на руках.

Шокована, Бакстер підбігла до Ґарланда.

— Не треба! — в агонії закричав Рорі. — Це кислота!

— Викличте швидку! — наказала Бакстер працівникам у реєстратурі, які вже панікували.

Раптом, завершивши повне коло, білий спалах згас. Залишився лише звук важкого дихання Ґарланда. Бакстер підбігла до дивана й узяла його за руку.

— Усе буде добре, — пообіцяла вона йому. — Андреа… Андреа!

Андреа, паралізована від шоку, лише витріщалася на Ґарланда. Повільно вона перевела погляд на Бакстер.

— У реєстратурі має бути аптечка з пов’язками для опіків. Принеси, — наказала їй Бакстер, не впевнена, чи опіки у Ґарланда від кислоти, чи від жару, чи все разом.

Коли Андреа повернулася з аптечкою першої допомоги, до них уже наближалося кілька сирен. Було помітно, що кожний подих завдавав Ґарланду страждань. Він поклав голову на спинку дивана і спостерігав, як, прямуючи до світла в кінці тунелю, по стінах повзли медузи.

Коли Андреа передавала Бакстер аптечку, їхні погляди зустрілися.

— Що ти накоїла? — нажахано запитала Бакстер. — Усе буде добре, — заспокійливо повторила вона, хоча й знала, що це не так.

Шматок зітлілої сорочки злетів додолу, і поміж двох ребер вона побачила частину обгорілої легені, яка намагалася наповнитися повітрям. Бакстер навіть думати не хотіла про те, які пошкодження приховані від її зору.

— Ти одужаєш.

Вестибюль заповнили озброєні поліціянти й оточили Сема, який хоча б здогадався ще до їхнього приїзду викинути пістолет. Щойно вони переконалися, що це безпечно, за ними всередину зайшли парамедики й обережно переклали Ґарланда на ноші. Бакстер бачила, що перед тим, як кинутися до ліфтів, вони обмінялися скорботними поглядами. Ще одна команда перев’язувала опіки на скалічених руках Рорі.

Там, де сидів Ґарланд, розкидані друзки скла переливалися світлом. Найбільший шматок був схожий на товстий, надламаний згори стержень. Бакстер помітила на дивані кілька плям, де шкіру пропалило наскрізь. Вона підвелася і пішла за парамедиками до ліфтів. Вона залишатиметься біля Ґарланда так довго, як тільки він ще буде з ними.

***

Едмундс розгублено роззирався довкола. Він так занурився в роботу, що не помітив, як решта його колег покинули столи й зібралися навколо великого телевізора. У відділку запала напружена тиша, котру порушував лише безупинний дзвін телефону та приглушений голос Сіммонса, який долинав із його кабінету, коли, без сумніву, він розмовляв із комісаром.

Едмундс підвівся. Коли він підійшов до натовпу ззаду, то помітив на екрані Андреа. Попри незмінний вигляд під час телепрограм, Андреа точно була не там, де її звикли бачити Едмундс і решта країни.