Читати книгу - "1000 фактів про Україну"

* * *

Відомим лікарем-кардіологом була і харків’янка Любов Мала (1919–2003). Вона, як і М. Стражеско, багато уваги приділяла лікуванню хворих з інфарктом міокарда та хронічною недостатністю кровообігу. За величезний внесок у медичну науку її ім’я включене Міжнародним біографічним центром (Великобританія) до видання «2000 видатних учених ХХ століття». Та найголовнішою з-поміж заслуг Л. Малої лишається створення нею в Харкові Інституту терапії, в якому численні учні продовжують почату нею справу.

Любов Мала

* * *

Харківській хірург Володимир Шамов (1882–1962) є піонером переливання крові в СРСР. Він уперше в світі науково довів та обґрунтував доцільність переливання фібринолізної крові (крові померлих), що фактично відкрило дорогу людству до пересадки внутрішніх органів.

* * *

Уся медична діяльність та більша частина життя росіянина Миколи Амосова (1913–2002), що став засновником радянської кардіохірургії, пов’язані з Україною. Клініку серцевої хірургії (нині – Інститут серцево-судинної хірургії АМН України) було організовано ним у Києві в 1952 році. Тут Амосов розробив свою модель протеза серцевих клапанів із спеціальною обшивкою, яка перешкоджала утворенню тромбів. На його особистому рахунку більше восьми тисяч вилікуваних хворих, а 50 тисяч пацієнтів було врятовано в інституті за час його роботи. В Україні цю людину ще за життя називали «совістю нації» та «Людиною століття».

* * *

Амосов був не тільки видатним кардіохірургом, але й талановитим популяризатором наукових ідей, пропагандистом власної теорії здоров’я та довголіття, письменником. Його книги «Думки та серце», «Записки з майбутнього», «Книга про щастя і нещастя», «Роздуми про здоров’я» та «Голоси часу» видані мільйонними накладами та перекладені більше ніж на 30 мов світу. А «Енциклопедія Амосова», яка вийшла 2002 року, одразу ж стала бібліографічною рідкістю.

* * *

Один із засновників української хірургії – Олександр Шалімов (1918–2006) за роки своєї медичної практики за неповними підрахунками врятував життя понад 50 тисяч людей. Більшу частину практики він провів у Харкові, де вперше почав застосовувати власну методику для лікування раку підшлункової залози (операції по усуненню цього виду пухлин доти проводилися тільки у двох клініках США та Англії), здійснив унікальну пересадку підшлункової залози хворому цукровим діабетом та багато іншого. В 1971 році Шалімов організував у Києві Інститут клінічної та експериментальної хірургії. Свідоцтвом усесвітнього визнання заслуг українського хірурга перед медичною наукою стали численні нагороди, присвячені його 80-літтю: за пропозицією ЮНЕСКО його було названо у 1998 році «Людиною планети» і вшановано Кембріджським університетом почесною грамотою та медаллю «За заслуги в медицині ХХ століття». А на батьківщині Шалімову було присвоєно звання Героя України.

* * *

Сучасна Україна має потужний науковий потенціал, що нараховує понад 280 тисяч учених, серед яких – більше чотирьох тисяч докторів наук та 24 тисячі кандидатів наук.

8. Культура та освіта

Точкою відліку зародження української літературної мови прийнято вважати ХІ століття – час написання таких знаменитих давньоруських пам’яток, як «Остромирове Євангеліє» та «Ізборник Святослава». В них, як і в створених у ХІІ столітті не менш прославлених творах «Повісті минулих літ» та «Слові о полку Ігоревім», зустрічається чимало слів, характерних для живого українського мовлення.

Нестор-літописець. 1980, Мармур

* * *

А ось перший підручник, що сприяв її подальшому розвитку, – «Грамматіки славенскія правилноє синтаґма» – був написаний тільки у 1619 р. Мелетієм Смотрицьким.

* * *

У середині XVІ століття було створено перший словник – «Лексикон словенороський», який містив близько 7000 слів та імен церковнослов’янською мовою з перекладом та тлумаченням українською. Його творцем став видатний діяч української культури та освіти, один з родоначальників української літературної поезії Памво Беринда. Цій праці він присвятив більше 30 років.

* * *

Давньоукраїнською мовою були написані і деякі твори видатного українського філософа і поета Григорія Сковороди.

* * *

А ось узгодити правопис із особливостями розмовної української мови вдалося в своїх творах видатному майстру слова І. П. Котляревському, який заслужено вважається родоначальником сучасної української мови.

* * *

У 1857 році відомим етнографом та істориком Пантелеймоном Кулішем було укладено та видано граматику української мови, названу за іменем автора «кулішівкою».

* * *

Остаточно упорядкував українську граматику, звівши воєдино східні та західні зразки, видатний учений-мовознавець Борис Грінченко. Саме йому належить фундаментальна чотиритомна праця – «Словник української мови», який використовується і в наш час.

Борис Гринченко

* * *

У 1867 році побачило світ перше видання «Тлумачного словника живої великоруської мови» Володимира Даля (1801–1872), уродженця Луганська. Це перший і досі єдиний словник, в якому представлена як літературна мова, так і різноманітні діалекти. Значення цієї праці було таким великим, що 2001-й рік – 200-річчя з дня народження її творця, було оголошено ЮНЕСКО роком Володимира Даля. Над словником він працював більше п’ятдесяти років, зібравши та дослідивши більше двохсот тисяч слів. Він один зробив те, над чим, як правило, сьогодні працюють величезні колективи. А ще перові Козака Луганського (таким був його псевдонім) належить 145 повістей, оповідань, казок та нарисів. Ним же записано більше 37 тисяч прислів’їв, приказок, приповідок. До речі, сюжет казки про рибалку та рибку О. Пушкіну подарував саме Даль.

* * *

Володимир Іванович ніколи не протиставляв російську та українську мови. Сам він чудово розмовляв тією й тією та часто повторював: «Хто якою мовою думає, той до такого народу і належить. Я думаю російською». Нині на батьківщині В. Даля, в Луганську, відкрито його меморіальний музей.

* * *

Однак Даль цікавився не лише мовою та словесністю. Він