Читати книгу - "Давня історія України (в трьох томах). Том 1: Первісне суспільство"

свідчить про попереднє графічне оформлення наконечника до його остаточного закріплення на стрілі. Чітка ритміка графічних композицій безперечно є відбитком досить сталих математичних знань, передусім розвинутої системи рахунку, операційними одиницями якої були числа 4 й 3, та геометричні надбання. Напевне, ці геометричні композиції мали магічне значення і водночас могли бути відображенням досить складних календарних (астрономічних) уявлень.

Рис. 27. Наконечник стріли з “математичними” насічками (Мирне).

На інших уламках чітко помітні композиції з двох паралельних насічок, які наносились поперек пазів проти місць кріплення крем’яних вкладенів, що, мабуть, мало символізувати надійне закріплення крем’яних пластинок — гострого леза мисливської зброї — та сприяти йому (рис. 28).

Рис. 28. Наконечник стріли з орнаментальними насічками (Мирне).

Трапляються на уламках і графічні композиції, які нині сприймаються як суто орнаментальні, хоча в даному контексті мали не лише естетичне, а й смислове навантаження.

Вище зазначалося, якими значними соціальними змінами в житті тогочасної людності було зумовлене виникнення мезолітичних могильників. Поряд з цим дослідники підкреслюють і їхнє певне ідеологічне навантаження. Так, аналізуючи позу та орієнтацію небіжчиків волосько-василівських могильників, Д. Я. Телегін дійшов висновку, що населення Надпоріжжя, яке залишило могильники цього типу, поклонялось Сонцю і пов’язаному з ним теплу, а також вогню, який символізував домашнє вогнище з його затишком, теплом та спокоєм.

Оригінальний звичай простежений С. М. Бібіковим під час дослідження парного мезолітичного поховання в гроті Мурзак-Коба в Криму. В процесі розкопок та анатомічного вивчення жіночого кістяка з’ясувалося, що у небіжчиці було ампутовано дві останні фаланги на мізинцях обох рук, причому ще за життя жінки, і це мало обрядове значення. Цей звичай був широко розповсюджений серед населення різних континентів за різних історичних часів, від палеоліту до середньовіччя включно, і мав різне ідеологічне навантаження, що й ускладнює конкретизацію обрядових уявлень, якими керувались мешканці гроту при його виконанні.

У зв’язку з описаним обрядовим каліцтвом підкреслимо ще один аспект інтелектуального розвитку мезолітичної людини. Незважаючи на негативну оцінку змісту ампутації, сама по собі вона засвідчує певні досягнення хірургічної практики первісної людини.

Крім ампутації кінцівок на остеологічних матеріалах мезолітичного часу простежено трепанацію черепа, вилучення зубів, лікування переломів тощо. Досить високий для тієї доби рівень практичної хірурги, напевно, супроводжувався і значними досягненнями в інших підрозділах медичної практики та фармакології, які важко простежити на археологічних матеріалах.

Серед незліченних пам’яток мезолітичного часу особливе місце посідає своєрідний археологічний комплекс Кам’яної Могили, яка розташована за 15 км на північ від Мелітополя. Незвичайним є вже саме розташування пам’ятки у ландшафті. Високий пісковий горб, вкритий великими кам’яними брилами, що виразно виділяється серед широкої рівнини заплави р. Молочної мимоволі привертає до себе увагу мандрівників. Місцеве населення охоче розповідає захоплюючі легенди як про фантастичне утворення Кам’яної Могили, так і про багатющі скарби, закопані героями або розбійниками під її скелями. Таке вражаюче явище природи не обійшли увагою і стародавні мешканці приазовських степових просторів.

Але не сам по собі велетенський кам’яний горб цікавить археологів (хоча й сама історія його створення природою серед степової рівнини є дуже цікавою), а своєрідні зображення, що вкривають брили пісковика в гротах Кам’яної Могили (рис. 29), та інші загадкові знахідки, вкриті лінійно-геометричним орнаментом, яких за понад 100 років дослідження Кам’яної Могили знайдено більше тисячі. Однак до останнього часу серед дослідників не існує єдності ні з приводу хронології зображень, ні в питанні їхнього історичного змісту. Безсумнівно лише те, що гроти Кам’яної Могили були культовим місцем, де протягом багатьох століть первісні мешканці відправляли якісь особливі обряди, що відповідали їхнім ідеологічним уявленням.

Рис. 29. Кам’яна Могила, загальний вигляд зображень.

Не зачіпаючи згаданих вище дискусійних проблем, звернемо увагу читачів лише на одну групу зображень у “Гроті бика” (за іншими тлумаченнями “Грот мамонта”). Центральне місце за розмірами тут займає зображення пораненого стрілами чи списами бика (тура) в бойовій позі (рис. 30). Місця “влучення” стародавній художник акцентував штучними заглибинами на корпусі тварини. Поряд з цим зображенням досліджено ще декілька окремих композицій. Насамперед, це коло з чотирьох биків, які також “тримають” оборону (рис. 29). Зображені також три олені, коні, хижаки, градчасті огорожі, протерті заглиблення. Над фігурами людей і заглибинами піднесена людська постать мисливця-заклинателя.

Рис. 30. Зображення бика у бойовій позиції з "Гроту бика” Кам’яної Могили, пісковик.

Ймовірно, що композиції “Гроту бика” пов’язані з мисливською магією. Схематизоване, але цілком упізнаване зображення тура дає можливість припустити датування композицій гроту пізнім мезолітом, коли тур широко заселив степові простори України і став провідним об’єктом полювання мешканців цих районів.

Схематична манера виконання зображень на Кам’яній Могилі заслуговує на особливу увагу. Стилізація та схематизм у первісному мистецтві пов’язані з переходом первісних митців від зображень конкретних об’єктів до узагальнюючих образів, що пов’язано із запровадженням лука та стріл, розвитку засобів полювання та значним розширенням об’єктів мисливського промислу. Відображення цих змін бачимо, зокрема, і на зазначених композиціях. Поряд зі схематичними та стилізованими з’являються й зображення такого крайнього ступеню стилізації та умовності, який не дає змоги поки що розкрили їхнє смислове значення. Ці зображення, прості за формою та складні за змістом, свідчать, що в мезолітичну добу формується новий тип мислення, який спроможний глибше аналізувати навколишнє середовище і місце в ньому людини з її складними і суперечливими ідеологічними уявленнями.

Складні міфічні уявлення мезолітичного населення України втілились у чурингах, знайдених у значній кількості на Кам’яній Могилі, на місцезнаходженні Балин Киш у Криму та на інших пам’ятках України. Чуринги (на мові австралійського племені аранда) — це особливі каміння або дощечки з вирізаними або намальованими на них знаками, які переховуються у спеціальних таємничих сховищах і символізують приналежність їхніх власників до конкретної тотемної групи. В. Н. Даниленком розкопаний на Кам’яній Могилі окремий “Грот чуринг”, де знайдено біля сорока кам’яних, прикрашених лінійно-геометричним орнаментом виробів різних розмірів, здебільшого у вигляді різноманітних порід риб. Чуринги виявлено і в інших місцях Кам’яної Могили. З’ясування ідеологічного змісту цих знахідок стане можливим лише за подальшими археологічними дослідженнями.

Завершуючи огляд духовної культури мезолітичного населення, зазначимо, що в цей час помітно зростає рівень раціональних знань первісної людини, поглиблюється її інтелектуальний потенціал, формуються складні ідеологічні уявлення, що відображуються в нових проявах мистецтва та різних міфічних символах, які, здебільшого, поки що важко інтерпретувати.

Все це, поряд із розвитком матеріального виробництва, підготувало базу для запровадження нових форм економіки у неолітичну епоху.