Читати книгу - "В обіймах Казанови, Роберт Форісь"

Маленьке приміщення з маленьким віконцем не була верхом розкоші, але після останніх переживань навіть така кімната здалася їй стерпною.

Принаймні, до тих пір, як вона критично не подивилася на постіль.

– Все брудне, і наволочки, і простирадла, – показала вона це корчмареві.

Той обурено зиркнув на неї.

– Сам лейтенант уже місяць спить і не скаржиться, – обурювався він, зовсім не розуміючи, до чого ця скарга.

– Мабуть, йому подобається, коли його кусають воші, — протягнула Ельжбета, сердито дивлячись на власника. Той зіщулився і відступив на крок від розлюченої жінки.

– Зараз простирадла поміняють, я негайно пришлю покоївку, — запевнив він і швидко втік з кімнати, бурмочучи собі під ніс щось невтішне.

Казанова з’явився в кімнаті, коли покоївка закінчувала застилати ліжко щойно накрохмаленим простирадлом. Він спирався на свою щойно придбану палицю, а в іншій руці ніс дорожню сумку. Старостина одразу помітила, що він майже не здригався від болю, ступаючи майже впевнено.

У нього також були розширені зіниці очей. Старостина здогадалася, що ліками, про які він згадував раніше, був опіум. Казанова, бурчачи, сів на єдиний стілець в кімнаті й випрямив хвору ногу. Через штанину, де Елжбета наклала шви, просякла пляма крові.

– Тобі потрібно поміняти панталони, - вирішила вона, – я тобі допоможу.

Жінка стала перед ним на коліна і зняла один черевик, потім інший. Вона ж допомогла Джакомо роздягнутися, щоб лягти, а потім сама зняла сукню. Вже в ліжку Ельжбета пригорнулася до гарячого тіла супутника. Вони обоє були надто виснажені переживаннями дня, щоб думати про щось інше, крім сну.

Вона прокинулася перед світанком. У сутінках обличчя Казанови було лише темною плямою. Вона бачила контури його чола й носа. Почула спокійне дихання з його відкритого рота.

Незважаючи на те, що це здавалося недоречним, жінка відчувала збудливу пульсацію між власними стегнами. Вона просунула руку під ковдру, торкнувшись внутрішньої частини його стегна, торкнувшись кінчиками пальців його твердої чоловічості під час ранкової ерекції.

Ельжбета сповзла нижче, обхопивши його яйця і ліниво погладжуючи їх. Джакомо поворухнувся, і вона здогадалася, що він уже прокинувся. Вона підняла очі й зустріла його погляд. Він усміхнувся й погладив її щоку тильною стороною долоні.

– Несподіванка, — прошепотіла жінка йому на вухо. Він промурчав і торкнувся язиком її губ. Ельжбета провела пальцями вгору по неймовірно жорсткому вигину його члена, зупинившись на голівці, провела великим пальцем по його нижній, найбільш чутливій частині.

Венеціанець зітхнув і напружив живіт.

– Увійди на мене, — запропонував він.

– Із задоволенням, — вона встала з ліжка й осідлала його, трохи піднявши Джакомо сорочку.

Його руки ковзнули під тканину, схопивши її стегна та зовнішню частину стегон.

Ельжбета почала тертися нижньою частиною живота об його напружений член. Той був надзвичайно теплим і гладким, вона відчувала, як він пульсує під її клітором. Жінка ковзала по ньому все швидше й швидше, глибоко дихаючи ротом.

Джакомо підвівся, шукаючи її мокре нутро. Ельжбета вчепилася в нього й відчула, як він вковзає в її змащену соком щілину.

Рухаючи стегнами і стогнучи, вона підлаштувалася до розміру, який її ідеально заповнював.

Перші рухи Ельжбети були по колу й неквапливими, наче вислизала остання мрія, потім вона трохи пришвидшилася, похитуючи стегнами вперед-назад.

Вона відчувала, як глибоке задоволення охопило її нижню частину тіла, вливаючись у підтягнутий живіт і обтікаючи набряклі ореоли грудей. Жорсткими зробилися і соски, які боляче труться об тканину сорочки.

Недовго думаючи, вона стягнула одяг через голову. Звільнені таким чином груди м’яко підстрибували й непристойно гойдалися під голодним поглядом Джакомо.

Ельжбета сповільнила тем руху стегон й простягла руку за спину. Набрякла й чутлива мошонка дивовижним чином змістилася в її руці.

Джакомо це сподобалося, його схвильоване дихання ще більше прискорилося. Воно зробилося хрипким, нерівним. Жінка не хотіла, щоб він скінчив першим і залишив її одну. Вона відпустила його яйця й поклала обидві руки на широкі груди італійця.

Ельжбета притиснула сідниці до його тазу, рухаючи стегнами, відчуваючи, як його мужність впадає і висковзує з її мокрих нутрощів. Вона стиснула пеніс внутрішніми м’язами, поки її не охопило приємне тепло. Сповнена радісного хвилювання, вона нахилилася обличчям до чоловіка, вигнувши спину й випрямивши ноги. Вона притиснулася до нього, по-хазяйськи ковзнувши на його чудово велику чоловічість, стиснувши її та похитуючи стегнами в дикому, різкому ритмі. Тепер її груди торкалися його грудей, вона відчувала, як її болісно затверділі соски терлися об вологу шкіру Казанови. Він підняв голову і поцілував їй груди. Його солодкі губи почали смоктати більш чутливий сосок. Жінка застогнала, коли він обережно покусував її сосок, кінчик його язика ковзав по ньому, як дитина, яка жадає грудей своєї годувальниці.

Старостина скрикнула, напружуючись від екстазу. Вона відчула, як вологий потік наповнює її. Вона впала на широкі груди Джакомо, переводячи подих, цілуючи мускулисте тіло, злизуючи з нього солоний смак. Нарешті відсторонилася від нього, вивільняючи його слизький член, що зменшився.

Вона знову впала на простирадло і великим пальцем потерла покусаний сосок. Але жінка не відчувала ніякого болю, лише приємне тремтіння.

Решта ранку була не такою приємною. Ще до сніданку Ельжбеті показали тіла її слуг, привезені солдатами капітана Мєліна.

Старостина відвела погляд, не витримавши виду блідого обличчя Антонія. Вона витерла сльози й полізла в гаманець. У неї залишилася лише одна монета та кілька мідяків.

– Віднесіть їх, будь ласка, до місцевої католицької парафії і поховайте на цвинтарі, – вона втиснула до руки солдата останній таляр. – Це, щоб заплатити священику.

Москаль глянув на срібло. Ельжбета розуміла, що половина грошей опиниться в його кишені.

Коли вона відійшла від тіл, вона відчула полегшення, що їй не довелося самій бути присутньою на похованні. Відчуття, варте витраті останніх гроші, які у неї були.

Повернувшись до корчми, вона знайшла Казанову в кімнаті на першому поверсі. Він щойно уклав угоду з новим кучером. Їй навіть не потрібно було просити його заплатити за візника із власної кишені. Вони з'їли сніданок, за який він також заплатив, і пішли до карети, що чекала біля корчми. Там до них приєднався конвой, посланий полковником Крупіним. Як повідомив капрал, який командував групою, москалі мали супроводжувати її аж до Шепетува.

Дорога до дядькового маєтку зайняла майже два дні. По дорозі вони заночували в селянина. Ельжбета