Читати книгу - "I прокинеться Левіафан, Джеймс С. А. Корі"

трагедію.

А тоді він зник. Його майже забули — він став приміткою

дрібним шрифтом у повній історії людської жорстокості — аж

поки чотири роки потому не відбулася революція на Палладі.

Цього разу губернатора викинули зі станції рафінувальники

металу. І це був не крихітний транспортний пункт із 170

повстанцями, а великий астероїд з населенням 150 тисяч осіб.

Коли Коаліція послала туди піхотинців, усі очікували на ріки

крові.

Полковник Джонсон виник нізвідки й умовив рафінувальників

відступити; він переконав командирів Коаліційних військ

зачекати з висадкою піхоти, поки контроль над станцією не

передадуть мирним шляхом. Більше року Джонсон вів

переговори з губернатором від Коаліції, щоб той поліпшив

умови праці на металургійних заводах. Раптово для всіх Різник

станції Андерсон перетворився на героя Поясу і приклад для

наслідування.

І цей герой передавав приватне повідомлення на «Лицар».

Голден натиснув на екран, і той самий Фред Джонсон

продовжив:

«Пане Голдене, мені здається, вами маніпулюють. Дозвольте

відразу попередити, що я звертаюся до вас як представник

“Об’єднаного поясу астероїдів”. Не знаю, що ви про нас чули, але

не всі з нас ковбої, яким свербить узяти зброю і вбивати інших

заради шансу на свободу. Останні десять років я намагався

поліпшити життя поясан так, щоби при цьому нікого не

вбивали. Я настільки палко вірю в цю мету, що відмовився від

громадянства Землі, коли сюди перебрався.

Кажу все це, аби ви знали, наскільки великий у цій справі мій

інтерес. Із усіх мешканців Сонячної системи я, напевно, найменше хочу війни, але мій голос добре чують у Проводі ОПА.

Ви, можливо, вже бачили передачі, в яких люди били

у барабани і закликали помститися Марсу за зло, заподіяне

вашому кораблю. Але я поговорив з усіма ватажками боївок

ОПА, яких тільки знаю, і ніхто не бере на себе відповідальність.

Хтось дуже старанно працює над тим, аби розв’язати війну.

Якщо це Марс — то ступивши на борт того корабля, ви більше не

скажете ні слова на публіку, крім того, що вам продиктують

марсіяни. Але я не хочу думати, що це Марс. Я не бачу, що вони

можуть виграти в цій війні. Тож сподіваюся, що навіть після

того, як вас підбере “Доннаджер”, ви залишитеся активним

гравцем у подіях, що розгортаються.

Я надсилаю вам кодове слово. Коли ви наступного разу

говоритимете на публіку, використайте слово “повсюдно”

в першому реченні вашої промови — тоді знатиму, що вас не

примушують. Якщо не використаєте, буду вважати, що

примушують. У будь-якому разі хочу, щоб ви знали: ви маєте

союзників у Поясі.

Я не знаю, хто ви такий і ким були раніше, але тепер ваш голос

чують. Якщо хочете говорити та змінювати світ на краще, то я

робитиму все можливе, аби допомогти вам у цьому. Коли

матимете змогу, знайдіть мене за вказаною далі адресою. Гадаю, мені й вам буде про що поговорити.

Джонсон, кінець зв’язку».

* * *

ерзац-текіли, яку звідкись роздобув Еймос. Шед чемно сьорбав

із невеликого кухля і щоразу кривився, хоч і намагався не

показувати цього. Алекс і Еймос пили за моряцьким звичаєм: наливали в кухлі на висоту пальця і заливали в горлянку одним

духом. Алекс мав звичку казати «Ух, будьмо» після кожного

залпу. Еймос щоразу говорив якесь лайливе слово. Він уже

випив одинадцять разів і поки ще не повторився.

Голден витріщився на Наомі. Вона покрутила текілу на денці

кухля і зустріла його погляд. Голден замислився над тим, який

генетичний коктейль міг породити її риси. Точно є щось

африканське і латиноамериканське. Прізвище натякало на

японське коріння, котре можна помітити в ній за легенькою

складкою епікантуса. Її навряд чи назвеш