Читати книгу - "Правила, які варто порушити. Жити за власним кодексом"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Нарешті, це дає вам змогу заслужити право на повагу до себе. Якщо ви бажаєте, щоб до вас добре ставилися, то зобов’язані поважати інших людей, піклуватися про них, зважати на їхню думку, підтримувати їх, шукати таке вирішення проблеми, яке задовольнятиме не тільки вас. Коли ви не здатні це зробити, то не маєте морального права очікувати нормального ставлення у відповідь. Тому якщо хтось відмовляється відповідати на вашу люб’язність люб’язністю, ви мусите й далі залишатися доброзичливим.
Не забувайте, що це правило застосовують не тільки для запобігання конфліктам. Воно так само діє, коли ви усміхаєтеся продавцю, дякуєте людині за допомогу, даєте чайові офіціантові, пропускаєте іншу автівку на перехресті зі жвавим рухом, допомагаєте літній пані перейти вулицю. Що частіше в житті ви ставитеся до людей так, як би ви хотіли, щоб вони ставилися до вас, то швидше це стає для вас природною потребою.
Якщо ви бажаєте, щоб до вас добре ставилися, то зобов’язані поважати інших людей
Перо могутніше за меч63
Це схоже на вислів, який давно вийшов із ужитку, бо я використовую це правило в його традиційній формі. Ідеться про те, як аргументувати свій погляд, коли ви сперечаєтеся, дискутуєте з кимось, когось умовляєте чи переконуєте, тобто коли комусь щось розтлумачуєте.
Застаріле формулювання не треба сприймати буквально, та в його основі — правильна думка. Можливо, краще було б сказати «Слова дієвіші за агресію». Звучить не так ефектно, правда ж? Проте вказує на слова в широкому значенні — і написані, і сказані. Звісно, я радий, що в наші часи ми зазвичай не вирішуємо свої суперечки за допомогою мечів, але ідея полягає в тому, що словом можна перемогти будь-яку форму агресії — від образи до фізичного насилля.
Сподіваюся, вам як гравцям за Правилами зайве казати, що насилля є неприйнятним (за винятком надзвичайних обставин, коли треба захистити себе чи інших від нападу). Утім це правило говорить нам не лише про те, що не можна бити людей чи нападати на них, — воно вказує також на те, що не можна погрожувати комусь застосуванням сили, не можна ображати інших своїми словами і поведінкою.
Зрозуміло, я казатиму вам, що всі ті речі не відповідають Правилам, бо так воно і є. Та це не єдина причина, щоб їх дотримуватися. Так само як у решті правил із цієї книжки, тут ідеться про підходи, які справді є ефективними, адже образами та насиллям не домогтися того, чого можна домогтися словами.
Чи то ви хочете написати листа, підготуватися сказати щось віч-на-віч, перемогти в дебатах — вам стане у пригоді найвагоміший аргумент, а не найблискучіший хук справа. Щоб перемогти аргументами, потрібні слова. Якщо ви вдаєтеся до інших методів, у кращому разі можете сподіватися залякати людину та змусити її мовчати. Якщо вам це вдасться і ви доб’єтеся свого, це зовсім не означатиме, що ви виграли суперечку. Ви лише втихомирили супротивника.
Якщо ви щиро вважаєте, що відстоюєте правильну позицію, вам треба чітко її пояснити, дібравши зрозумілі аргументи, та переконати людей у правильності своєї позиції. Ви не можете бути впевнені в тому, що маєте рацію, доки не знаєте чому, а коли знаєте чому, то можете пояснити ті причини іншим. Якщо ви відчуваєте, що не володієте мистецтвом слова, знайдіть потрібну людину — хай вона допоможе вам підшукати декілька добірних фраз або яскравих прикладів, переконливих доказів, аби ви змогли висловитися. Зробіть людей своїми прибічниками за допомогою логіки та здатності розуміти інших. І пам’ятайте: коли ви не закликаєте людей програти, відступити, визнати поразку, у вас значно більше шансів, що вони погодяться з вами. Спробуйте переконати їх, що ви маєте спільні інтереси, тому вони нічого не втрачають, приймаючи ваш бік.
А якщо це не допоможе, замисліться — можливо, аргументи протилежної сторони вагоміші за ваші.
Якщо ви щиро вважаєте, що відстоюєте правильну позицію, вам треба чітко її пояснити, дібравши зрозумілі аргументи
63
Фраза належить Рішельє, героєві однойменної п’єси англійського письменника Едварда Булвера-Літтона (1803—1873). (Прим. перекл.)
Зберігайте сірники в сухому, недоступному для дітей місці
Мій товариш побачив це застереження на коробці із сірниками й миттєво зробив його своїм життєвим гаслом. Але я використовую його тут у переносному значенні. Нічого страшного в тому, щоб намокнути, немає (поганої ж погоди не буває, є лише поганий одяг), та й за дітьми хтось має наглядати.
На сірниковій коробці та настанова вказує на абсолютно очевидні речі. Коли припустити, що ви знаєте, як користуватися сірниками, то ви також чудово знаєте, що їх не запалиш, коли вони мокрі, і що дати сірники в руки чотирирічному малюкові — не найкраща ідея.
Дарма що вказівка тримати сірники сухими видається їх покупцям зовсім недоцільною, просто дивовижно, адже ми часто не помічаємо очевидне. Я знаю чоловіка, якому варто випити більше ніж одну чарку спиртного, як він стає жалюгідним, а потім — якщо продовжує пити — агресивним. Він не алкоголік і може обходитися взагалі без міцних напоїв протягом тижнів до наступної вечірки, де випиває три-чотири бокали вина чи кілька келихів пива, почувається пригніченим і робить речі, про які згодом шкодує. Ви могли б подумати, що йому слід припинити пити після першого келиха (а може, навіть і не починати?), та цей чоловік, схоже, не має бажання застосувати такий очевидний, розважливий підхід.
Мій приятель постійно налагоджує стосунки з неврастенічками, у яких не склалося життя. Нічого доброго з цього ніколи не виходить, бо такі жінки в ту мить перебувають не в тому стані, що сприяє успішним стосункам, і все завжди закінчується його розкраяним серцем. Він цілком усвідомлює свою слабкість, але щоразу, коли знайомить своїх друзів із новою подружкою (о диво!), вона виявляється гарненькою, хоча точнісінько такою ж неврівноваженою та нещасною, як і всі попередні. Його щось приваблює у безпомічних жінках, однак, оскільки він знає, у чому проблема, вам могло здатися, що мій приятель має дослухатися голосу власного розуму й уникати найбідолашніших із бідолах.
Так, справді, йому слід зважити на власне застереження. Нерідко ви чудово розумієте, що порушуєте встановлені вами ж правила, роблячи те, що повернеться на зле (і вам це відомо наперед), та все одно настирливо продовжуєте йти хибним шляхом. Чому? Клята впертість? Надмірний оптимізм? Небажання слухати поради, які вам не до вподоби, навіть якщо вони надходять від вас самих?
Вряди-годи речі, що є цілком очевидними, треба закріпляти у свідомості. Коли ви відчуваєте за собою слабкість або схильність до чогось, відверто зізнайтеся собі в цьому — вголос, якщо так буде краще, — і скористайтеся власною порадою. Дорогою на вечірку свідомо вирішіть: не починати пити; або ж одразу відступіть, зустрівши чергову красуню, яка шукає підтримки, та, перш ніж зробити крок у її бік, накажіть собі почекати, доки вона не буде готова до серйозних стосунків.
Насправді ви знаєте всі свої вразливі місця. Можливо, ви кажете щось таке, що свідомо призведе до гучної сварки між вами та вашим партнером; можливо, звично ховаєте голову в пісок, коли на роботі трапляються неприємності, яких ви воліли б уникнути, — але ж вони є і їх треба залагоджувати. Навчіться трохи частіше говорити собі речі, що не викликають жодних сумнівів. А потім дослухайтеся свого внутрішнього голосу.
Вряди-годи речі, що
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Правила, які варто порушити. Жити за власним кодексом», після закриття браузера.