Читати книгу - "Одного разу в хірургії , Ягода"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
-кохаю тебе, дівчинко,- непомітно цьомкаю його в губи, допоки нас не спалили онуки і розпливаюся в ще ширшій посмішці. Так незвично чути від нього такі слова в свої п'ятдесят з хвостиком.
Непомітно для нас годинник на стіні пробив дванадцяту годину і онукам явно прийшов час спати. Ми всі дружно позбирали зі столу і розійшлися по кімнатах. Коли ми вже підготувалися до сну і вляглися в обіймах одне одного до нас в кімнату хтось тихенько постукав, а потім до кімнати зайшла заплакана Мирося.
-бабусю, дідусю, мозна я сьогодні залисуся у вас, плосто мені самій стлашно. Я хотіва піти до мами і тата, аве вони сп'ять, а ви ні. То мозна?- тихенько питає і благально заглядає в очі, а нижня губка починає тремтіти. Ну і як відмовити такому янголятку ?
-добре, залазь, але тихенько, бо дідусь, здається, заснув,- після цих слів лунає хропіння.
Разом з внучкою тихенько хіхікаємо і вона залазить до мене під ковдру, оповиваючи шию руками і закидаючи на мене маленьку ніжку.
-бабусю, мозна казку? Будь ласонька,- тут же мило цілує мене в ніс.
-ну добре, вмовила,- також цілую запашну щічку і починаю розповідати її улюблену казку, створену на основі нашої з Олегом історії.
-одного разу в хірургії...
Вже за хвилину чую мирне сопіння і засинаю сама.
От і все. На цьому наша історія завершується. От і казочці кінець, як то кажуть, а хто слухав, тому бажаю щастя і мирного неба. Самій шкода прощатися з нашими героями і з вами, дорогі читачі. Історія оновлювалася не часто, але я старалася в кожній главі передати емоції щастя. Ця історія особлива для мене. Дякую кожному, хто був зі мною від початку .І зустрінемося в наступних історіях.
Всіх люблю
Кінець
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Одного разу в хірургії , Ягода», після закриття браузера.