Читати книгу - "Заборонений плід, Валерія Дражинська"

- Я тобі заважаю?

- Так! - поспішно гаркає він, не приховуючи свого роздратування.

Його поведінка збивала з пантелику. Через таку дрібницю зірватися?

- Гаразд, вибач! - кажу ображено і знову повертаюся до вікна.

Вдома, за наполяганням Діми вже сама помазала опік пантенолом і завалилася спати. Безсонна ніч зробила своє. Я відразу заснула. Благо на завтра, через "робочу травму", начальство дало вихідний.

Вранці прокинулася розбита. Голова гуділа. Шкіра на грудях нила. Цілий день провалялася в ліжку, бездумно дивлячись серіал і жаліючи себе. На дзвінки Ейдена і Хани не реагувала. Не хотілося ні з ким розмовляти. Настрій був огидним. Благо, завдяки чарівному крему, до вечора неприємні відчуття минули.

Дві години ночі. Сну не в одному оці. Навідпочивалася вже за сьогодні. Діми ще немає. Чи він узагалі не збирається ночувати? Хоча це не моя справа.

Уперше зі смерті батька піднімаюся на третій поверх у батьківську спальню.

У шістнадцять років я вирішила не морочитися. Можливо, не так зрозуміла випадково підслухані слова. Подумала, чого тільки не ляпнеш під час сварки! Але моя реакція на Діму, його поведінка - не можу не проводити паралелі. Досить ховати голову в пісок.

Страшно дізнаватися правду. Тим більше, не знаючи якою хочу її бачити!