Читати книгу - "Мені не потрібен чоловік! Що значить, ви наполягаєте?!, Ольга Обська"

Ось тепер історія дійсно стала жахливою.

— Етьєне, але може, тобі лише здалося? Можливо, вони просто стрибали через багаття, а ти здалеку прийняв це за стрибки прямо в полум'я.

— Нехай буде так, — не став він наполягати на своїй версії, мабуть, просто, щоб ще більше не шокувати Яну.

— А що було далі?

— Не знаю. Я втік. Не міг більше чути їхні моторошні крики. Я раптом різко зрозумів, що вже достатньо дізнався про дамарійців, щоб зіграти роль дамарійського юнака правдоподібно.

І хоч Етьєн закінчив розповідь з легкою іронією, Яна залишалася вражена страшною картиною, яку намалювала її уява. Каша вже була з'їдена, і кузен пішов у свій орендований куток обживатися, а Яна ще якийсь час залишалася у вітальні з дворецьким.

Їй потрібна була ще одна чашка чаю, щоб перебити враження від розповіді про дамарійців. І чай дійсно допоміг — думки потекли трохи в інше русло.

— Боніфасе, мені здалося, ви трохи насторожено ставитеся до Етьєна? Чому? Ваше магічне чуття підказує вам, що у нього недобрі наміри?

— Моє магічне чуття недобрих намірів не відчуло — гадаю, він нешкідливий. Але зате моє життєве чуття підказує, що він брехун. Я б не вірив жодному його слову.

— Чому?

— Провідний актор столичного театру міг би дозволити собі трохи оновити гардероб.

Так, Яна теж помітила, що вбрання Етьєна дещо поношене. Однак це ще нічого не доводить.

— Але ж видно, що він з мистецьких кіл, — заперечила Яна. — Просто живе сценою. Не думаю, що він збрехав, сказавши, що він артист.

— І все ж я б уточнив, якого саме з погорілих театрів, — незворушно порадив Боніфас. – Щось я не чув, щоб в Тре-Скавель з гастролями прибула театральна трупа. У наше містечко вони навідуються так рідко, що це завжди стає новиною номер один. Сьогодні вранці я прогулювався в бакалійну крамницю за вівсянкою і не помітив, щоб афіші рясніли анонсами.

Яна була змушена визнати аргументи Боніфаса переконливими. Виходить, Етьєн збрехав щодо гастролей, і історію про те, як підгледів ритуал дамарійців, теж, мабуть, вигадав. Їхні землі зачакловані, як він міг провести там цілий тиждень? Але біс із ним, з ритуалом, нехай це все його фантазії, набагато більше Яну хвилювало, що він з такою ж легкістю міг збрехати і щодо їхніх родинних зв’язків. Шкода, звичайно. Вона була готова повірити, що у неї знайшовся родич.

— Тобто він і не актор, і далеко не факт, що кузен? Навіщо ж ми його пустили тут пожити?

— Прибудова все одно стоїть без діла, а гроші зайвими не будуть, — дбайливо зауважив дворецький.

Який Боніфас, а? Та у нього ще й комерційна жилка є!

— Я от думаю, якщо ваше магічне чуття підказує, що Етьєн нешкідливий, і все ж ми знаємо, що він про дещо прибрехав, тоді з якою метою він тут?

Яна допускала деяку ймовірність того, що несподіваний гість все-таки справді є її кузеном, і дійсно хотів познайомитися, а прибрехав тому, що останнім часом у нього якісь життєві негаразди. Зрештою, Боніфас теж прийшов до Яни не в найкращій формі.

— Я за ним пригляну, — пообіцяв дворецький.

________________________________________________

Дорогі читачі!

Голосування за образ Боніфаса триватиме до суботи. У суботу будуть опубліковані підсумки і почнеться наступний етап "Візуалізації".