read-books.club » Детективи » Порт у тумані 📚 - Українською

Читати книгу - "Порт у тумані"

184
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Порт у тумані" автора Жорж Сіменон. Жанр книги: Детективи. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 46 47
Перейти на сторінку:
Луї-Здоровило лишався в мера, щоб не дати йому вжити контрзаходів… Марна праця, адже мер, зрештою, вже спромігся відрядити туди Елен, щоб вона забрала сина раніше, ніж я… А за вашим наказом мене було затримано… Дальша боротьба була вже марна… Її не можна було продовжувати в той час, коли ви вперто йшли до розкриття істини… Лишалося тільки тікати… Якби цього ми не зробили, ви неодмінно зрозуміли б усе… Цим і пояснюється все те, що відбулося минулої ночі… Нещастя пішли одне за одним… Шхуна сіла на мілину… Нам довелося з великими труднощами добиратися плавом до суходолу, і лиха доля вчинила так, що я загубив своє портмоне… Грошей — ані шеляга! Жандармерія переслідує нас, як зайців!.. Мені не лишалось нічого іншого, як подзвонити Елен і попросити в неї кілька тисяч франків, щоб ми всі могли дістатися до кордону… У Норвегії я міг би відшкодувати моїм помічникам… Елен приїхала… Але й ви теж! Ви, котрого ми весь час бачимо попереду себе. Ви, вже розлючений, такий, що я не міг вам сказати. — годі! — аби ви не викликали нових трагедій…

Раптом у його очах промайнула тінь неспокою, і вже зовсім іншим тоном він спитав:

— Чи справді мій кузен застрелився?

Мабуть, боявся, що йому набрехали, аби він розповів правду.

— Так, він застрелився, коли зрозумів, що правда спливає на поверхню… І він збагнув це, коли я заарештував вас… Він зрозумів, що я зробив це тільки для того, щоб дати йому час подумати…

Вони продовжували свій шлях і несподівано зупинились обоє вже на пірсі. «Сен-Мішель» повільно йшов до шлюзу, а біля штурвалу стояв старий рибалка, який гордо вів шхуну.

Сюди чимдуж біг якийсь чоловік, розштовхуючи зівак. Він перший скочив на шхуну. Це був Луї-Здоровило!

Він вислизнув з-під пильного ока жандармів, розірвавши наручники! Відштовхнув рибалку і сам ухопився за штурвал.

— Не так швидко, чорт забирай!.. Адже ви розіб’єте судно! — гаркнув він, звертаючись до команди буксира.

— А як ті двоє? — запитав Мегре в свого супутника.

— Сьогодні вранці вони були від вас на відстані менше метра. Обидва ховалися в дощаному сарайчику тієї старої.

Люка пробив собі шлях у натовпі і здивовано подивився на Мегре.

— Ви знаєте, їх схоплено!..

— Кого?

— Ланнека і Селестена.

— Вони вже тут?

— Жандарми з Діва щойно їх привезли.

— Гаразд! Скажи, хай випустять обох… І хай жандарми йдуть сюди, до порту…

Напроти стояв будиночок капітана Жоріса. В капітановому садку нічний шторм зірвав пелюстки останніх троянд. За фіранкою вгадувалась постать Жюлі, яка, мабуть, міркувала, чи й насправді за штурвалом шхуни стоїть її брат.

Портовий люд юрмився біля капітана Делькура.

— Це ті люди, що завдали мені стільки клопоту своїми ухильними відповідями! — зітхнув Мегре.

Ремон усміхнувся.

— Вони моряки!

— Знаю! А моряки не люблять, щоб якась людина з суходолу, наприклад я, приходила сюди й стромляла носа в їхні справи!

Він натоптував люльку легкими рухами вказівного пальця. Коли запалив її, пробурмотів заклопотано:

— То що ж ми маємо їм сказати?

Ернест Гранмезон був мертвий. Яка ж потреба в тому, аби стало відомо, що він убивця?

— Може, варто було б… — почав Ремон.

— А я не знаю! Може, краще сказати, що тут ідеться про старі рахунки, наприклад, про іноземного моряка, який уже поїхав звідси…

Моряки з буксира важко крокували до закусочної, запросивши шлюзовиків приєднатися до них.

А Луї-Здоровило ходив по своїй шхуні, обмацуючи рукою всі надбудови, як обмацують собаку, що загубився й знайшовся, аби переконатися, чи його не поранено.

— Гей, на шхуні! — гукнув до нього Мегре.

Луї аж підстрибнув, завагався: чи не краще буде знову облишити шхуну і дременути? Але враз побачив звільненого Ремона і зробив таку ж здивовану міну, як щойно Люка.

— Що вам треба?

— Коли «Сен-Мішель» може знову вийти в море?

— А хоч і зараз! Все ціле! Слово честі, чудове судно…

Він запитально подивився на Ремона, а той промовив:

— В такому разі можна добре прогулятися на шхуні з Ланнеком і Селестенем…

— А вони тут?

— Зараз будуть тут… Погуляйте кілька тижнів… Поїдьте якомога далі… Щоб усі тут забули про «Сен-Мішель»…

— Тоді я міг би взяти з собою свою сестру, щоб було кому куховарити… Ви знаєте, Жюлі нічого не боїться…

І все-таки він був дещо збентежений, головне через присутність Мегре. Він не забув про пригоди останньої ночі. І ще не знав, чи можна уже вважати все це жартом.

— Сподіваюся, ви не дуже змерзли?

І тут він відлетів до самих поручнів: Мегре нагородив його добрячим стусаном у спину.

— Мені здається, що є підхожий поїзд о шостій, — сказав після цього комісар.

Проте він ще не вирішив, чи й справді поїде звідси сьогодні. Він озирався довкола з певною долею ностальгії, так, немовби цей маленький порт став йому чимось дорогий.

Адже хіба він не знав уже його вздовж і поперек, у будь-яку погоду чи негоду, під хворобливим ранковим сонцем і в шторм, під зливою і в густому тумані?

— Ви їдете до Кана? — запитав Мегре Ремона, який ні на крок не відходив від нього.

— Не зараз… Вважаю, краще перечекати… Нехай усе увійде в звичайну колію…

— Так, хай мине час…


* * *

Коли за чверть години повернувся Люка й запитав про комісара, йому показали на «Флотську закусочну», де вже запалили світло.

Він побачив крізь запітнілі шибки комісара, що вигідно влаштувався в солом'яному кріслі, з люлькою в зубах, з кухлем пива. Той

1 ... 46 47
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Порт у тумані», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Порт у тумані"