Читати книгу - "Повзе змія"

все продумано, дитино. Менти, особливо начальство, тобі про кожного конкретного персонажа такого наговорять — ховайся. Намалюють портретик — дай Боже, всі ж вони, можна сказати, психологи. Словом, без матеріалу ти за будь-яких розкладів не лишишся. Рекламу під «Портрет» можна взяти солідну, проекти програми вже розіслані, кому треба, тепер знімемо пілот — і вперед, за орденами. Чи не так?

Звичайно, так. Навіть при великому бажанні Олена не знаходила вагомих аргументів, аби заперечити Малиновському й поставити під сумнів успіх кримінального телепроекту. Смакування насильства, пропаганда його, бездуховність? Навряд чи можливі такі звинувачення. Навпаки, демонстрування торжества справедливості та законності, популяризація праці українських правоохоронних органів, створення їхнього позитивного іміджу в очах громадськості. Олена вже читала заявку.

Завтра рано вони з режисером Ігорем Корнієнком їдуть у місто Слобожанськ. Наприкінці травня цього року там судили банду, по справі проходило на загал одинадцять осіб. Ватажок — такий собі Богдан Баглай, майже чотири роки його по всій Україні ловили. Коли вірити судовому вироку, на ньому особисто — сім убивств, ще два скоєні за його наказом. Серед членів банди — рідний батько. Як написали в невеличкій довідці, всі отримали різні строки ув’язнення, а Баглай і ще один, Дорофєєв, засуджені до вищої міри. Сидітимуть до кінця життя. Баглай, між іншим, лише на рік за неї старший — минулого року йому виповнилося двадцять п’ять. Своїми каналами Роман дізнався — особистість цей Баглай досить непересічна, навіть вірші пише. Словом, можливий варіант, що погодиться на інтерв'ю, бо хоч вирок і набрав чинності, його поки що тримають у Слобожанському СІЗО. Справа пройшла апеляцію, але ще не прийшла назад із Верховного Суду, та й узагалі поспішати Баглаєві вже нема куди. Швидко в цій системі, як пояснили знаючі люди, нічого не робиться.

За рішенням продюсера проекту Романа Малиновського небезпечний бандит і вбивця Богдан Баглай стане першим героєм першого «пілотного» випуску програми Олени Суржі «Кримінальні портрети».

2

Начальник обласного УБОЗу полковник Черниченко їй сподобався. Хоча вона, наслухавшись історій про ментів від ліберально налаштованих громадян, а також складаючи про них враження з сучасних російських міліцейських серіалів, розуміла, що при його бажанні перше враження могло вийти абсолютно негативним. Олена ніколи раніше не спілкувалася тісно не лише з високими міліцейськими чиновниками, а навіть зі звичайним патрульним. Вона, як переважна більшість громадян, традиційно міліцію як таку недолюблювала. Особистих причин для такого ставлення в неї не було, просто традиції такі — абстрактно не любити представників влади та служителів закону. Влади в нас, як відомо, немає, а закони хронічно порушуються. Олена навіть не уявляла собі, що може бути інакше. А коли взяти до уваги, що вона — представник найдемократичнішого прошарку інтелігенції, тобто — працівник засобів масової інформації, то висловлювати вголос свою нелюбов до ментів поганих у середовищі журналюг стало обов’язковим іще з часів радянської влади. До всього екс-ведуча кулінарної програми не знала, як поводитися в абсолютно новому й невідомому для неї середовищі. Малиновський розумів її побоювання, але замість того, щоб дати хоч якісь інструкції, спокійно пояснив дитині: усе о’кей, так задумано, для неї все це — як чистий аркуш паперу, поняття про їхні поняття вона не має жодного, а отже, буде діяти за підказкою власної інтуїції. Ніколи не зашкодить подивитися на ментівські структури свіжим, так би мовити, незамиленим оком.

Олена сподівалася на допомогу режисера. Він чоловік, старший за неї, вже працював у кримінальній програмі, отже, спілкувався з міліцією та «спецконтингентом». Але Корнієнко обламав її відразу. Незважаючи на те, що телекомпанія надала для відрядження транспорт і приїхали вони до Слобожанська у зручний для себе час, не дуже рано і не надто пізно, режисер відразу освоїв ліжко у своєму одномісному номері в готелі «Хімік», не роздягаючись умостився на ньому і заявив:

— Мені там робити поки що немає чого. Ти збирай матеріал, ти ж у нас автор. Потім наковбасимо сценпланчик і я скажу, чого не вистачає. Отоді включуся у творчий процес, а поки митець я, буду митцювати.

Олена могла завестися з ним, та результат знала наперед: лише витратить час, бо Корнієнка краном не піднімеш. Їздив він у відрядження через те, що підготовчий, дозйомочний період передбачав участь автора й режисера. Якщо в один чудовий день режисер відмовиться їхати, обґрунтувавши це, керівництво компанії легко скоротить творчу одиницю, а разом з нею — і бюджет підготовчого періоду. Ніхто не прагнув підсунути програмі таку свиню, тож режисери здебільшого озброювалися добовими й освоювали довколишні бари, поки автор збирав, переглядав і аналізував робочий матеріал. А водій у цій ситуації взагалі не був їй помічником. Тому Олена змирилася з реальністю — на амбразуру доведеться кидатися самій.

Та після знайомства з полковником Черниченком її побоювання розвіялися. Сушити голову над тим, як правильно повести з ним мову, їй не доведеться. Він лише вийшов із-за столу їй назустріч, а Олена вже зробила висновок: хоча начальник УБОЗу і схожий зовні на такого собі чиновника середньої руки, в натовпі вона чітко ідентифікує його і йому подібних як стовідсоткових працівників міліції. Їхній погляд, манеру триматися й розмовляти вона відтепер ні з чим не сплутає, хоча й описати ці всі риси толком не зможе. Маючи власний кабінет, Черниченко менш за все був схожий на кабінетного працівника, тим більше — чиновника. Тон розмови полковник задав сам, і Олена мимоволі відчула себе, наче на допиті. В іншому стилі говорити зі сторонніми людьми, як вона зрозуміла, тут просто не вміли.

— Дуже приємно, дуже приємно, — він легенько потиснув Олені руку, кивнув на стілець, сам умостився не за столом, а навпроти. — Чого ж ви не попередили, ми б могли вас зустріти.

— Нічого, ми власною машиною.

— До чого тут ваша машина? Машину б зустріли, хіба важко? Ви ж гості, причому це вже рівень, я так розумію. Не жирно для Баглая?

— Як це?

— Загальноукраїнський провідний канал, документальний фільм… Вам воно треба? Молода, красива, а лізете в таке, вибачте, не при жінках… Дивимося ми тут ваші програми.