Читати книгу - "Півтори тисячі років разом. Спільна історія українців і тюркських народів"

ханство в 1774 р. стало «незалежним» (фактично – підпорядкованим Російській імперії), в 1775 р. російська влада пішла на ліквідацію Запорізької Січі. Попри конфлікти між українськими козаками й татарами, що кочували в Криму й степах теперішнього Півдня України, ці два етноси становили своєрідний симбіоз конфлікту/співпраці. У середовищі українських козаків існувало розуміння того, що постійні змагання між Кримським ханством, з одного боку, та Річчю Посполитою та Російською імперією, з другого, за Степовий Кордон дає їм можливість для виживання. За умови ж ліквідації цього кордону державна машина швидко знищить непотрібних їй козаків313.

Після упокорення Росією Кримського ханства симбіоз конфлікту/співпраці між українськими козаками й татарами був «розірваний». Коли Крим опинився під контролем Росії, Запорізька Січ стала непотрібною. Непотрібним, за великим рахунком, для Росії стало й українське козацтво, непокірні елементи якого треба було упокорити, а покірні «цивілізувати» й інтегрувати до складу імперських структур.

Як не парадоксально, але свобода українських козаків тісно «переплелася» зі свободою кримських татар. Тому лозунг «За вашу й нашу свободу» міг би дуже пасувати саме для українців і киримли.

Турецькі володіння в Північному Причорномор’ї

Османська імперія314 у період Середньовіччя була однією з найбільших і найбагатших держав світу. Вона поєднала давні державницькі традиції Візантії (Ромейської імперії) з традиціями молодої світової релігії – ісламу. Столиця османів знаходилася в Константинополі – колишній візантійській столиці. Володіння ж імперії розкинулися на трьох континентах – Азії, Європі й Африці. Конкурентами османів, з якими вони перебували в стані постійного конфлікту, стали держави християнської Європи, передусім держави католицькі, а також шиїтська Персія. Османи ж були сунітами. Тому конфлікти між османськими турками та персами мали також часто релігійне забарвлення.

Землі козацької України знаходилися за межами османського світу і сприймалися жителями імперії, принаймні представниками її провідних верств, як світ варварства. Через українські терени в той час проходив цивілізаційний кордон. З одного його боку була «Європа», зорієнтована переважно на католицизм, з іншого, османський світ, де в релігійно-культурному плані домінував іслам, іноді поєднуючись із православ’ям і навіть із протестантизмом (протестантські конфесії, наприклад, набули значного поширення в союзній османам Трансільванії). Цей кордон став місцем жорсткої конфронтації. Тому в турецьких писемних джерелах українське козацтво часто подається в плані негативному, зокрема козаки постають як люди підступні й брехливі315. Натомість османський світ в українських фольклорних творах сприймається як світ зла, неволі.

На теренах сучасної України знаходилися як деякі провінції Османської імперії, так і союзні їй держави. До провінцій належали три еялети.

Один із них, про який уже велася мова, був невеликий за територією, але відігравав досить важливу роль у державі. Це еялет зі столицею в місті Кафа, до складу якого входили південне узбережжя та гори Криму, а також Керч, Азов і Тамань. Ці землі були підкорені османами в 1475 р. Тоді в Кафі була створена адміністративна одиниця – санджак, що був підпорядкований османам. У 1568 р. статус Кафи був підвищений. Містом й прилеглими землями почав керувати бейлербей. Так був створений еялет у Кафі.

Кафа належала до великих економічних і культурних центрів. У цьому місті проживало від 70 до 100 тисяч чоловік. Навіть існувала інформація, що кількість населення сягала 180 тисяч чоловік316. Можливо, ці цифри дещо перебільшені. Але немає сумнівів, що Кафа була одним із найбільших міст Європи. Тут також існував великий ринок невільників, звідки чимало вихідців із України опинялися в різних землях імперії. Ніби на цьому ринку була продана Настя Лісовська, відома як Роксолана (бл. 1505— 1558), що стала дружиною турецького султана Сулеймана І (1494—1566)317.

Роксолана

Місто Кафа мало міцні оборонні мури товщиною тринадцять метрів і довжиною близько п’яти кілометрів. У місті знаходився значний гарнізон яничар. Тому воно вважалося неприступним.

Ось як описував Кафу Боплан: «Кафа [Caffa] – це столичне місто Криму. Тут є [резиденція] турецького губернатора, поставленого Великим Паном. Татар у цьому місті живе мало, у ньому переважають християни, вони послуговуються купленими у татар невільниками, яких ті захопили у Польщі та Московії. У цьому місті є 12 грецьких церков, 32 вірменські й один костьол Св. Петра. Тут може бути 5—6 тис. вогнищ, але понад 30 тис. невільників, оскільки в цьому краї послуговуються лише слугами такого роду. Це місто дуже купецьке і торгує як у Константинополі, Трапезунді [Trebisonte], Синопі [Sinope], так і в інших містах, зрештою, в усіх місцях як на Чорному морі, так і по всьому Архіпелагу, і на морі Левант [la mer du Levant], і на цілому Чорному морі»318.

Із цих слів випливає, що Кафа була не тільки турецьким містом, а й містом полікультурним. Це підтверджують різні джерела. Хоча більшість населення становили турки, які до того ж жили в центральній частині. Саме з їхнього середовища походили люди, котрі здійснювали керівництво містом та еялетом.