Читати книгу - "Крізь час. Темна Вежа II"

Клаудіо Андоліні відштовхнув його, і Чимі з глухим стуком повалився на підлогу. Впали дві фотографії в рамках, що висіли в Балазара на стіні. Та, на якій Да Босе вручав кубок «Спортсмена року» усміхненому хлопчині на банкеті Поліцейської атлетичної ліги, приземлилася на голову Чимі. На плечі посипалися уламки розбитого скла.

— Ой ніііі, — прошепотів він голосом, що вже слабнув, і на губах з'явилася кривава піна.

Слідом за Клаудіо прямували Фігляр і один із тих чоловіків, що чекали в коморі. Клаудіо тримав по автоматичному пістолету в кожній руці. У чоловіка з комори був обріз-дробовик «ремінгтон», такий короткий, що нагадував короткоствольний великокаліберний пістолет, хворий на свинку. Фігляр Постіно ніс те, що сам називав «незрівнянний кулемет Рембо», — то був автомат М-16.

— Де мій брат, ти, наркоманська сучаро? — пронизливо завищав Клаудіо. — Що ти зробив із Джеком? — Мабуть, відповідь його не надто цікавила, бо він почав стріляти з двох пістолетів водночас, навіть не закінчивши своє питання. «Я труп», — подумав Едді. І тут Роланд знову вистрілив. Клаудіо Андоліні відкинуло назад у бризках його власної крові. Пістолети вислизнули з рук і, відскочивши від Балазарового письмового столу, з глухим стуком впали на килим, а на них згори посипалися гральні карти. Більшу частину нутрощів Клаудіо жбурнуло на стіну, а секундою пізніше і сам Клаудіо їх наздогнав.

— Вбийте його! — верещав Балазар. — Мочіть цього привида! Хлопець нам не загроза! Це всього лише голожопий нарик! Привида цього кінчайте! Розмажте його по стінці!

Він двічі натиснув на гачок маґнума. Звук пострілу був майже такий самий гучний, як і в Роландового револьвера. В обшивці стіни «під дерево», біля якої присів навпочіпки Роланд, по обидва боки від стрільцевої голови з'явилися не охайні дірочки, а зяючі зигзагуваті отвори від куль. Крізь них із туалету полилися криві промені білого світла.

Роланд натиснув на гачок револьвера.

Тільки сухий щиглик.

Осічка.

— Едді! — прокричав стрілець, і Едді підняв свій револьвер та натиснув на гачок.

Звук пострілу був такий гучний, що на мить йому здалося, ніби револьвер вибухнув у нього в руках, як це сталося із Джеком. Віддачею його не розмазало по стінці, але рука відскочила, описавши неймовірну дугу, від якої боляче смиконуло всі сухожилля під пахвою.

Він побачив, як частина Балазарового плеча розпорошується, розсіюючись червоними бризками, почув, як Балазар заходиться криком пораненого кота, і сам заволав:

— То що, кажеш, наркоман вам не загроза ? Так ти сказав, мурло смердюче? А будеш займати нас із братом? Я тобі покажу, хто для тебе загроза! Я пока…

Щось загуркотіло, наче розірвалася граната: хлопець із комори пальнув з обріза. Едді покотився по підлозі одночасно з тим, як від пострілу в стінах і дверях туалету утворилося безліч крихітних дірочок. Його оголену шкіру обпалило шротом у кількох місцях, і він зрозумів, що якби той чувак стояв ближче, де концентрація шроту дуже насичена, то Едді був би гаплик.

«Чорт, все одно мені хана», — подумав він, спостерігаючи, як хлопець із комори вкладає в гнізда Ремінгтона нові набої та кладе дробовик собі на передпліччя. Він шкірився в усмішці, демонструючи жовтезні зуби — Едді подумав, що їх давно вже не торкалася зубна щітка.

«Господи, мене зараз пришиє якийсь уйобок з жовтими зубами, а я навіть не знаю, як його звуть, — блискавкою промайнуло в голові Едді. — Але принаймні я всадив кулю в Балазара. Хоч щось корисне зробив». Він спробував згадати, чи стріляв Роланд знову, і не зміг.

— Він у мене на мушці! — радісно заверещав Фігляр Постіно. — Відійди, Даріо, дай мені простір! — 1 перш ніж чоловік, якого звали Даріо, зміг дати йому простір чи ще щось, Фігляр відкрив вогонь з «незрівнянного кулемета Рембо». Кабінет Балазара наповнився потужним рокотінням автоматної черги. Першим результатом цього загороджувального вогню стало те, що він врятував життя Едді Діну. Даріо вже цілився в нього з обріза, але не встиг натиснути подвійний гачок — Фігляр перерізав його навпіл автоматною чергою.

— Припини, ідіоте! — заволав Балазар.

Але Фігляр чи то не чув його, чи то не міг або не хотів зупинитися. Ошкіривши блискучі від слини зуби в широкій акулячій усмішці, він поливав кімнату автоматною чергою з одного кінця в інший — стер на порох дві стінні панелі, перетворив фотографії в рамках на летючі осколки скла, зірвав двері туалету з петель. Стінка душової кабіни Балазара, виготовлена з матового скла, вибухнула. Кубок «Маршу десятицентовиків», який Балазар здобув минулого року, задзвенів, наче колокол, — куля пробила його наскрізь.

У кіно люди справді вбивають одне одного чергами з ручної автоматичної зброї. Але в реальному житті таке трапляється рідко. А якщо вже трапляється, то в ціль влучають тільки перші чотири-п'ять куль (як міг би засвідчити нещасний Даріо, якби він узагалі міг зараз будь-що засвідчити). Після перших чотирьох-п'яти куль з людиною — навіть дуже сильною, — яка намагається втримати таку зброю, відбувається дві речі. Дуло починає підніматися, а самого горе-стрільця розвертає праворуч чи ліворуч, залежно від того, яке плече він мав нещастя розтрощити віддачею од стрільби. Коротше кажучи, спробувати скористатися з такої зброї міг би лише розумово відсталий чи кінозірка. Це все одно що намагатися стріляти в когось із пневмодриля.

Якусь мить Едді був не здатен на щось конструктивніше, ніж просто витріщатися на це досконале диво ідіотизму. А потім побачив, що за Фіглярем у двері продираються інші, і підняв Роландів револьвер.

— Я влучив! — верещав Фігляр радісно-істеричним тоном людини, яка передивилася надто багато голлівудських бойовиків і тепер не може відрізнити реальне життя від сценарію. — Він мертвий! Мертвий! М…

Едді натиснув на гачок. Куля розтрощила Фігляреві голову від надбрівних дуг і вище. Судячи з поведінки автоматника, сірої речовини там було не так вже й багато.

«Господи Ісусе, коли ці штуки спрацьовують, то залишають в усьому здоровенні дірки», — подумав він.

Ліворуч від Едді пролунало гучне «БА-БАХ», і з його слабо-розвиненого лівого біцепса щось видерло шматок гарячої живої плоті. Він побачив, що з-за рогу засипаного картами письмового стола в нього цілиться з маґнума Балазар. Замість плеча у нього була червона кашоподібна маса, що сочилася кров'ю. Маґнум знову вистрілив, і Едді пригнув голову.

23

Роланду вдалося присісти навпочіпки, і, прицілившись у першого з