Читати книгу - "Азазель"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
— І останній, сьомий: номер Г508Р, Швейцарія, префект кантональної поліції, відправлено 25 травня, надійшов 1 червня. Решту вирахувати буде значно важче, а деяких навіть неможливо. Але, якщо визначити принаймні цих сімох і встановити за ними негласне спостереження…
— Дайте сюди список, — простяг руку генерал. — Негайно розпоряджуся, щоб до відповідних посольств було відправлено шифровки. Мабуть, доведеться вступити у співробітництво зі спеціальними службами всіх цих країн. Крім Туреччини, де в нас прекрасна власна мережа… Знаєте, Ерасте Петровичу, я був різким з вами, але ви не ображайтесь. Я дуже ціную ваш внесок і всяке таке… Просто мені було боляче… Через Бриллінга… Ну, ви розумієте.
— Розумію, ваше високопревосходительство. Я і сам, у деякому розумінні, не менше ніж ви…
— От і добре, от і відмінно. Працюватимете в мене. Розроблятимете «Азазель». Я створю особливу групу, призначу туди найдосвідченіших людей. Ми неодмінно розплутаємо цей клубок.
— Ваше високопревосходительство, мені б до Москви з'їздити…
— Навіщо?
— Хотілося б побалакати з леді Естер. Сама вона, будучи особою не стільки земною, скільки небесною (тут Фандорін усміхнувся), навряд чи була втаємничена в суть істинної діяльності Каннінґема, але знає цього добродія з дитинства і взагалі могла б повідати що-небудь корисне. З нею б не треба офіційно, через жандармерію, га? Я маю щастя трохи знати міледі, вона мене не злякається, та й по-англійськи я розмовляю. Раптом іще якась зачіпка виявиться? Може статися, через минуле Каннінґема на що-небудь вийдемо?
— Що ж, гаразд. Паняйте. Але на один день, не довше. Зараз ідіть спати, мій ад'ютант улаштує вас на квартиру. А завтра вечірнім поїздом до Москви. Якщо пощастить, на той час уже надійдуть перші шифровки з посольств. Уранці 28-го ви в Москві, бесідуєте з леді Естер, а ввечері будьте ласкаві назад, і відразу до мене з донесенням. У будь-який час, ясно?
— Ясно, ваше високопревосходительство.
* * *
У коридорі вагона першого класу поїзда «Санкт-Петербург — Москва» дуже поважний літній добродій із принадними вусами та підвусниками, з діамантовою шпилькою в краватці, курив сигару, з неприхованою цікавістю поглядаючи на зачинені двері купе номер один.
— Агов, чоловіче, — поманив він товстим пальцем кондуктора, що доречно з'явився.
Той миттю підлетів до сановного пасажира й поклонився:
— Слухаю.
Вусань узяв його двома пальцями за комір і приглушено забасив:
— Молодик, що в першому їде, — хто такий? Знаєш? Дуже вже юний.
— Самим дивно, — пошепки доповів кондуктор. — Адже перше, звісна річ, для особливо поважних персон резервується, не всякого генерала пустять. Тільки хто в терміновій і відповідальній державній справі.
— Знаю. — Добродій випустив цівку диму. — Сам раз їздив, із таємною інспекцією в Новоросію. Але цей же зовсім хлопчисько. Може, чий-небудь синок? Із золотої молоді?
— Ні, синків у перше не содють, із цим суворо. Хіба що коли хтось із великих князів. А про цього я поцікавився, у дорожній лист до пана начальника поїзда заглянув, — іще дужче притишив голос кондуктор.
— Ну! — поквапив служителя заінтригований вусань.
Передчуваючи щедрі чайові, кондуктор підніс палець до губів:
— Із Третього відділення. Слідчий особливо важливих справ.
— Розумію, що «особливо». Просто «важливих» у перше не розмістять. — Добродій значуще помовчав. — І що ж він?
— А як зачинилися в купе, так, вважай, і не виходили. Я двічі пропонував чаю — де там. Упхалися в папери й сидять, голови не підводять. Відправлення з Пітера на двадцять п'ять хвилин затримали, пам'ятаєте? Це через них. Чекали прибуття.
— Ого! — ахнув пасажир. — Одначе це нечувано!
— Буває, але дуже рідко.
— І прізвище в дорожньому листі не позначено?
— Ні. Ні прізвища, ні чину.
А Ераст Петрович усе вчитувався у скупі рядки донесень і нервово куйовдив волосся. До горла підступав містичний жах.
Перед самим від'їздом на вокзал до казенної квартири, де Фандорін майже добу проспав непробудним сном, з'явився ад'ютант Мізинова, звелів чекати — надійшли три перші депеші з посольств, зараз розшифрують і привезуть. Очікувати довелося майже цілу годину, й Ераст Петрович боявся запізнитися на поїзд, але ад'ютант його заспокоїв.
Тільки ввійшовши до величезного, оббитого зеленим оксамитом купе, з письмовим столом, канапою та двома горіховими стільцями на пригвинчених до підлоги ніжках, Фандорін одкрив пакет і заглибився в читання.
Депеш надійшло три: із Вашингтона, з Парижа та з Константинополя. Шапка у всіх була однаковою:
«Терміново, його високопревосходительству Лаврентію Аркадійовичу Мізинову у відповідь на депешу вих. № 13476–8ж від 26 червня 1876 р.»
Підписані донесення були самими посланниками. На цьому схожість завершувалася. Текст же був таким.
«27 червня (9 липня) 1876 р. 12.15. Вашингтон.
Особа, що Вас цікавить, — Джон Пратт Доббс, обраний 9 червня ц. р. заступником голови сенатського комітету з бюджету. Людина в Америці дуже відома, мільйонер з тих, кого тут називають self-made man. Вік — 44 роки. Ранній період життя, місце народження та походження невідомі. Здогадне розбагатів під час каліфорнійської золотої лихоманки. Вважається генієм підприємництва. Під час громадянської війни між Північчю та Півднем був радником президента Лінкольна з фінансових питань. Існує думка, що саме стараннями Доббса, а зовсім не доблестю федеральних генералів капіталістична Північ здобула перемогу над консервативним Півднем. 1872 року вибраний до Сенату від штату Пенсільванія. Із поінформованих джерел відомо, що Доббса ладять на міністра фінансів».
«09 липня (27 червня) 1876 р. 16 год. 45 хв. Париж.
Завдяки відомому Вам агенту Коко вдалося з'ясувати через Військове міністерство, що 15 червня звання віце-адмірала надано контр-адміралу Жану Антрепіду, нещодавно призначеному командувати Сіамською ескадрою. Це одна з найлегендарніших особистостей французького флоту. Двадцять років тому французький фрегат біля берегів Тортуги виявив у відкритому морі човна, а в ньому підлітка, що, очевидно, врятувався після аварії корабля. Від потрясіння підліток зовсім втратив пам'ять, не зміг назвати ні свого імені, ні навіть національності. Взятий юнгою, дістав прізвище за назвою фрегата, що його знайшов. Зробив блискучу кар'єру. Брав участь у багатьох експедиціях і колоніальних війнах. Особливо відзначився в ході Мексиканської війни. Минулого року Жан Антрепід учинив у Парижі справжню сенсацію, одружившись із старшою дочкою герцога де Роґана. Подробиці послужного списку особи, що Вас цікавить, надішлю в наступному донесенні».
«27 червня 1876 р. 2-га година після полудня. Константинополь.
Дорогий Лаврентію, твій запит мене неабияк здивував. Справа в тому,
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Азазель», після закриття браузера.
