Читати книгу - "Черево Парижа"

ніс. Вона, як і раніше, відчувала до Флорана непримиренну злобу. На її думку, безглуздо було силувати дитину вчитися по вечорах, у той час, коли діти повинні спати. Вона, безперечно, виставила б «худого довгаля» за двері, коли б старша дочка, після жорстокої сцени, не заявила їй просто у вічі, що переїде на окрему квартиру, якщо їй не дозволять приймати в себе, кого вона хоче. А втім, ця суперечка щовечора розпочиналася знову.

Що хоч кажи,— товкла своє стара,— а в нього наврочливі очі... Всі худі — люди непевні. Худий ніякого сумління не має... Я ніколи не бачила між ними путньої людини. А в цього живіт запав, вір моєму слову: адже він плаский, як дошка... Та й на обличчя препоганий! Мені вже шістдесят другий минає, а й то я не спокусилася б на такого!

Вона говорила так, бо помічала, до чого йдеться, і над усе вихваляла Лебігра. Той справді залицявся до красуні Нормандки; він носом чув добрий посаг і вважав, що молода жінка буде чудово виглядати за прилавком. І тітка Мегюден вихваляла його: цей принаймні не такий худий і сильний, мабуть, як турок. Вона доходила до того, що захоплювалася товстими литками Лебігра. Проте дочка тільки знизувала плечима і їдко відповідала:

— Начхати мені на його литки. Не потребую я нічиїх литок... Я роблю, що хочу.

А якщо мати невгавала і починала надто відверто висловлювати їй свої думки, дочка з досади кричала:

— Та чого ви причепилися до мене? Лізете, де вас не питають! Та нічого такого й немає. А якби й було, то вас не спитаюся, так і знайте. Дайте мені спокій!

І вона йшла до себе в кімнату, гучно грюкнувши дверима. Луїза забрала в домі владу в свої руки і зловживала цим. Почувши підозріле шарудіння, стара Мегюден уставала вночі боса й наслухала під дверима, чи не прийшов до її дочки Флоран. Але Флоран придбав собі ще гіршого ворога в домі Мегюденів. Тільки він приходив, Клер мовчки підводилася, брала свічку і йшла до своєї спальні, по той бік площадки. Чути було, як вона замикалася, двічі з приглушеною злістю повернувши ключ у замку. Якось увечері, коли її сестра запросила вчителя на обід, дівчина сама зварила собі їсти на площадці і попоїла в себе в кімнаті. Часто вона зачинялася в своїй кімнаті, і її не бачили цілими тижнями. Дівчина залишалася така сама лагідна на вигляд, але вперта в своїх примхах, недовірливо поглядаючи з-під блідорудих кучерів на людей очима полохливого звірятка. Стара Мегюден хотіла відвести з нею душу, однак, заговоривши про Флорана, побачила, що Клер просто осатаніла. Тоді, остаточно образившись, стара почала кричати скрізь, що вона зовсім покинула б дочок, якби не боялася, що без неї вони загризуть одна одну.

Одного разу, виходячи від Мегюденів, Флоран побачив, що двері до кімнати Клер одчинені. Дівчина стояла на порозі, червона, як маківка, і дивилася на нього. Вороже ставлення Клер дуже засмучувало Флорана. Та через свою несміливість він не наважувався заговорити з нею. Того вечора він, напевне, зайшов би до її кімнати, коли б не побачив на площадці верхнього поверху бліде обличчя мадмуазель Саже, що дивилася вниз через поручні. Флоран пройшов мимо, не зупинившись; не встиг він спуститись і на десять східців, як двері дівочої кімнати грюкнули з такою силою, що аж стіни задрижали. З цього мадмуазель Саже зробила висновок, що двоюрідний брат мадам Кеню живе з обома сестрами.

А Флоран і в голові не мав цих красунь. Він ставився до жінок, як чоловік, що не користується у них ніяким успіхом. До того ж, абстрактні мрії послаблювали в ньому фізичну пристрасть. Він згодом із щирою приязню почав ставитися до Нормандки; вона мала добре серце, коли не задирала носа. Але далі від цього Флоран не йшов. Увечері біля лампи, коли Луїза надто близько присувала свій стілець, мов бажаючи краще розглянути Мюшове писання, йому навіть неприємно було відчувати її повне тепле тіло. Вона здавалася йому колосальною, надто важкою, майже небезпечною з своїми велетенськими грудьми; він одсував далі гострі лікті, відхиляв сухі плечі в невиразному страху, щоб не загрузнути в цьому тілі, його худі кістки нили від дотику до жирного бюста. Він опускав голову, наїжувався ще більше, ніяковіючи від міцного запаху жінки. Коли її блузка трошки розстібалася, Флоранові здавалось, наче з-поміж двох сніжнобілих хвиль підіймається і віє йому в лице пара могутнього життя, дихання здоров’я, що не прохололо ще і трохи нагадує сморід ринку в задушливі липневі вечори. Цей міцний гострий запах, яким пропахла тонка шовковиста шкіра, жирний випіт морської риби, що поширювався від розкішних грудей, від царствених рук, від гнучкого стану, домішувався до запаху жіночого тіла. Луїза випробувала всі запашні мила; вона милася й обливалася водою; але тільки-но проходила свіжість після купання, як кров знову розносила по всьому її тілу нудний запах лососини, мускусний, як у фіалки, аромат корюшки, їдкий дух оселедців і скатів. При кожному коливанні її спідниць виділялися випари; вона рухалась, овіяна подихом твані й намулу; своєю огрядною постаттю богині, чистою і матовобілою шкірою Нормандка була схожа на античну мармурову статую, яка потрапила на морське дно і яку випадково витягли на берег рибальські сіті. Флоран страждав; вона не хвилювала його жодним бажанням, бо його чуття не зносили запахів рибного ряду в денну спеку; дебела краса Луїзи дратувала його; ця жінка була просякнута чимсь надто солоним, надто гірким і водночас огидним.

А мадмуазель Саже всіма богами присягалася, що Флоран — Луїзин полюбовник. Вона посварилася з красунею Нормандкою за камбалу в десять су ціною і після цієї сварки виявляла велику приязнь до красуні Лізи. Таким способом стара сподівалася краще розвідати те, що вона називала «каверзами Кеню». Флоран усе ще не давався їй до рук, і вона сама казала, що їй світ не милий, хоч і не розповідала, через що. Молода дівчина, що бігає за хлопцем, не могла б бути в гіршому розпачі через неуспіх, ніж ця огидна баба, яка відчувала, що таємниця двоюрідного брата вислизає з її рук. Вона підстерігала його, стежила за ним, викривала його, підглядала за ним на кожному кроці і сатаніла від злості, що її ненаситна цікавість не могла бути задоволена. Коли Флоран приходив до Мегюденів, Саже не покидала поручнів сходів. Згодом вона зрозуміла, що красуню Лізу дуже дратує приязнь Флорана до «цих жінок». Тоді вона щоранку почала