Читати книгу - "Вибрані твори. Том III"

Андершафт. Дякую! (Кладе сірники до кишені).

Ломакс (навчально звертаючися до всіх присутніх). Чи знаєте ви, що вибухові речовини вибухають як порох, тільки тоді, коли вони перебувають у жерлі гармати? Якщо вони лежать просто, ви можете піднести до них сірника без найменшого ризику: вони просто згорять, як шматок паперу. (З запалом трактуючи питання з наукового погляду). Чи відомо це вам, Андершафте? Чи робили ви коли-небудь такі досліди?

Андершафт. Не в широкому масштабі, містере Ломакс. Білтон, якщо ви його попросите, дасть вам піроксилін, коли ви будете йти звідси. Ви можете робити з ним досліди вдома. (Білтон здивовано дивиться).

Сара. Білтон не зробить нічого подібного, тату. Я вважаю, що ваша справа є в тому, щоб висаджувати в повітря росіян та японців, але, справді, ви не повинні цього робити з бідним Чоллі! (Білтон нічого не розуміє й виходить в майстерню).

Ломакс. Моя неоціненна, немає жодної небезпеки! (Сідає поруч неї на набій).

Леді Брітомарт (увіходить з боку міста з букетом, підходить рвучко й зупиняється між Андершафтом і кріслом). Андрю, ви не повинні були показувати мені це місце!

Андершафт. Чому, люба?

Леді Брітомарт. Все одно чому, але ви не повинні були цього робити, ось і все. Тільки подумати, що це все (вказує на місто) належить вам! І ви зберігали це для себе протягом усіх цих років.

Андершафт. Це не належить мені. Я цьому належу. Це спадщина Андершафтів.

Леді Брітомарт. Це не так. Ваші безглузді гармати й ця гомінлива, гуркітлива фабрика, може, і є спадщина Андершафтів. Але ввесь цей посуд, уся ця білизна, вся ця обстава й всі ці будинки, городи й сади належать нам. Вони належать мені. Це не чоловіча справа. Я від них не відмовлюся. Мабуть, збожеволіли, коли думаєте віддати їх; і коли ви й далі стоятиме на своєму, я покличу лікаря.

Андершафт (нахиляючись, щоб понюхати букет). Звідки у вас ці квіти, люба?

Леді Брітомарт. Ваші люди подарували їх мені у вашій робітничій церкві імени Вільяма Морріса.

Казенс (схоплюючися). О, тільки цього бракувало! Робітнича церква?

Леді Брітомарт. І навкруги лазні величезними літерами з мозаїки увічнені слова Морріса: «Немає людини гідної того, щоб бути господарем іншої». Що за цинізм!

Андершафт. Боюся, що давніше це вражало робітників, але тепер вони звергають на це так само мало уваги, як на десять заповідей у церкві.

Леді Брітомарт. Андрю, ви намагаєтеся відвести мене від розмови про спадщину блюзнірськими жартами, але це вам не вдасться. Я більше не прошу за Стівена. Він дістав у спадщину від вас надто багато негативних рис, щоб бути придатним до цієї ролі. Але Барбара має такі ж права, як Стівен. Чому б Адольф не міг бути вашим спадкоємцем? Я могла б наглядати місто замість нього, а він може дбати про гармати, якщо вони, справді, потрібні.

Андершафт. Я не бажав би нічого кращого за те, щоб Адольф був найда. У нього в жилах тече якраз та нова кров, що потрібна англійській промисловості. Але він не найда, тому нема чого про це говорити.

Казенс (дипломатично). Не цілком! (Усі повертаються, здивовано дивлячися на нього. Він спускається з майданчика, проходить повз майстерню й підходить до Андершафта). Я вважаю — майте на оці — що я не передрішаю моєї поведінки надалі, але я вважаю, що тяжке питання з найдою можна розв’язати.

Андершафт. Що ви цим хочете сказати?

Казенс. Річ у тому, що я маю розповісти щось, що є до деякої міри сповіддю.

Сара, Леді Брітомарт, Барбара Стівен (усі разом). Сповіддю?

Ломакс. От тобі й на!

Казенс. Так! Сповіддю! Слухайте мене всі! Оскільки я зустрів Барбару, я вважав себе за людину порядну й чесну, бо здебільшого намагався чинити так, як вимагало моє сумління. Але відтоді, як я зустрів Барбару, вона стала для мене дорожча за моє сумління.

Леді Брітомарт. Адольфе!

Казенс. Це правда. Ви самі закидали мені, леді Брітомарт, що я вступив до Армії Спасіння тільки тому, щоб поклонятися Барбарі, і так воно й було. Вона купила мою душу, як купують квітку на вулиці, але вона купила її для себе.

Андершафт. Як? Не для Діоніса або когось іншого?

Казенс. Діоніса й всіх інших вона містить у собі. Я поклонявся тому, що було божественного в ній, і тому я був істинно вірний. Але я був також романтик у всьому, що стосувалося Барбари. Я гадав, що вона жінка з народу, й гадав, що шлюб із професором грецької мови далеко перевершить її найсміливіші мрії.

Леді Брітомарт. Адольфе!

Ломакс. От тобі й на!

Казенс. Коли я довідався про жахливу істину...

Леді Брітомарт. Що ви розумієте під жахливою істиною, дозвольте спитати?

Казенс. Те, що вона володіє величезним майном, що дід її граф, а батько — князь темряви.

Андершафт. Замовчіть!

Казенс. І що я, авантурник, що намагається вловити заможну наречену, тоді спустився до того, що обманув її щодо свого походження.

Барбара. Доллі!

Леді Брітомарт. Ваше походження? Послухайте, Адольфе, не намагайтеся вигадати якусь безглузду історію з-за цих гармат. Пам’ятайте, що я бачила портрети ваших батьків, і що представник англійського уряду в Південно-Західній Австралії знає їх особисто й запевняв мене, що вони цілком гідне подружжя.

Казенс. Так, їхній шлюб цілком визнають в Австралії, але не в Англії. Моя мати — рідна сестра померлої жінки мого батька, і на цьому острові виходить, що я є підкидьок. (Його слова роблять сенсацію). Чи досить з вас цього викруту, Макіавеллі?

Андершафт. Бідді, це може бути виходом із становища!

Леді Брітомарт. Дурниці! Чоловік не буде краще робити гармати тільки тому, що він доводиться собі братом у перших, а не є сам по собі. (Вона різко сідає в крісло, ніби висловлюючи цим повне презирство до їхньої казуїстики).

Андершафт (до Казенса). Ви освічена людина, а це суперечить традиції.

Казенс. З десяти тисяч випадків буває один, коли виявляється, що учень — природжений знавець того, чого його намагаються вчити. Вивчення грецької мови не згубило мого розуму — воно дало йому поживу. До того ж я не вивчав її в англійській громадській школі.

Андершафт. Гм! Ну що ж, я не можу собі дозволити бути надто перебірливим. Ви спритно обійшли питання про спадкоємця. Залишимо це. Ви відповідний кандидат, Евріпіде! Ви відповідний кандидат!

Барбара (спускаючися з майданчика й втручаючись у розмову між Казенсом і Андершафтом). Доллі, вчора вранці, коли Стівен розповів нам про цю традицію, ви зробилися мовчазний,