Читати книгу - "Диригент, Долорес Редондо"

— Елісондо, — сказав він.

Вона відсахнулася так, ніби це слово вдарило її.

— Місце, якого ви ніколи не називаєте, — наполягав Дюпре, — але, попри це, саме там ви засвоїли потужні антропологічні традиції, що допомогли вам пояснити, чому диригент вважав природним поховати бабусю під дахом.

— Я невиразно пам’ятаю ті історії, вони завжди видавалися мені дурницями.

— Ви певні, що вони завжди видавалися вам дурницями?

— Завжди.

— Невже ви ні на мить не повірили в них? Невже вони не видалися вам чимось припустимим? Немає чого соромитися. Антропологічні мотиви, якими керувалися різні людські групи, обумовлені універсальними потребами, страхами та фобіями, усвідомленням свого місця у світі. Ваші знання — це привілей, хоча йдеться про проклятий дар на кшталт того, яким володів Скотт Шеррінґтон. Ви теж його маєте.

Вона вперто хитала головою.

Дюпре, вочевидь, полишив спроби розговорити її. Трохи згодом він глянув на годинник.

— Вже пізно. Завтра буде важкий день, нам краще піти, — сказав він, звівшись на ноги й розвернувшись до шинкваса, щоб покликати інших агентів.

Амая полегшено зітхнула. Дюпре крутнувся назад, поклав на стіл щедрі чайові й мовив до неї:

— Існує причина, що спонукає людей повністю відриватися від місця, де вони народилися і провели своє дитинство. За ними завжди залишається несплачений борг. Будьте обережні з несплаченими боргами, Саласар. Час завжди змушує нас повернути їх.

Амая ледве стримала бажання піднести руку до голови. Шрам під волоссям запалав.

21. Передчуття

Елісондо

Енґрасі дотримувалася теорії, що передчуття — це основний інстинкт, який століттями формувався в процесі так званої еволюції людства й набув особливого значення для сучасного суспільства, орієнтованого на комфорт. Йшлося про всі ці знаки, що їх представники нашого виду вміли читати в повітрі, різноманітні шерехи, звуки, незначні, але відчутні зміни, що постійно відбувалися довкола й могли багато чого розповісти людині, яка жила в гармонії з природою: насування бурі, неминучість пологів, наявність води, атака хижака, невідворотність біди, близькість смерті.

Вона досі вірила в силу перших вражень. На її переконання, наші рецептори найкраще працюють у мить беззахисності, коли ми не знаємо, що на нас чекає, — саме тоді вони зчитують правдиву інформацію і правильно тлумачать ту чи іншу подію. Додаткова інформація, яку більшість із нас використовує з оманливою впевненістю, лише засліплює людей і збиває їх з пантелику.

Її здивував дзвінок у двері об одинадцятій ранку, коли вона спокійно читала на самоті. О такій ранній порі Амая не мала би повернутися зі школи, а гостей вона не чекала. Енґрасі відклала книжку й попрямувала до дверей. Побачивши свого брата Хуана, жінка здивувалася ще більше. Вранці він завжди працював. А ще її вразило його вбрання. Зазвичай він носив білий комбінезон пекаря. Проте цього разу Хуан одягнув діловий синій костюм, який вона бачила на ньому лише в церкві, на недільній службі. А ще він зав’язав краватку! Та найбільше її збентежило те, що він прийшов, не домовившись про зустріч. За останні три роки Хуан навідувався до неї, коли вона першою кликала його. Ось чому її охопило лихе передчуття. Відбувалося щось дивне. Це підказував один з основних інстинктів, що попереджають людей про небезпеку.

Згодом, коли все закінчилося, Енґрасі згадала про теорію перших вражень, нашу звичку не зважати на інтуїтивні прозріння і віддавати перевагу інформації, яку ми вважаємо достовірною. Відчинивши двері, вона відчула тривогу, подив, неспокій. Насторожилася і запідозрила щось нечисте, але вирішила не перейматися, бо побачила на ґанку свого брата. Типовий приклад того, як інформація притлумила інстинкт.

Вона вчинила як завжди — поцілувала й обняла Хуана, а потім повела його до вітальні. Однак він відмовився сідати. Залишився стояти — такий солідний і поважний у своєму діловому костюмі. Широко усміхаючись, почав розповідати, як чудово їм працюється. Вони вклали солідні кошти у виробництво, і Росаріо мала великі плани стосовно розширення бізнесу. Похвалився, що їхнє печиво надсилають до Франції і його можна знайти в готелях Біарріца і Сен-Жан-де-Люза.

— Навіщо ти прийшов, Хуане? — перебила його Енґрасі.

Він ступив два кроки й став перед нею. Аж раптом його обличчя стало серйозним і стриманим.

— Я приніс добру звістку, Енґрасі, дуже добру звістку. Ти зрадієш, — мовив він і нарешті вмостився на стільці, хоча анітрохи не розслабився. Демонстративно поклав руки на стіл, привертаючи її увагу.

Обійшовши стіл, вона усілася навпроти нього. Судячи з того, як її брат насуплював брови й знервовано переплітав пальці, він намагався зосередитися, зібрати думки докупи й повторити якийсь завчений текст. Зачекавши кілька секунд, Хуан заговорив:

— Енґрасі, мене дуже стривожила наша розмова про мою доньку.

Енґрасі кивнула.

— Сестро, твої слова завдали мені величезного болю. Не думай, що я не люблю Амаю, адже я люблю її понад усе на світі.

Енґрасі вдивилася в його обличчя.

— Я поговорив із Росаріо. Мені було дуже важко зробити це, але я переказав їй все, що ти розповіла мені про жахливі речі, які Амая почула від жінок на вулиці, про те, як сильно вона страждає. Енґрасі, Росаріо заплакала. — Вимовивши ці слова, Хуан сам був ладен ударитися в сльози. Він міцно стиснув губи, стримуючи легке тремтіння, заплющив очі, простягнув руки до Енґрасі й торкнувся її пальців. Вона накрила його долоні своїми. — Енґрасі, ліки дуже дивно впливають на неї, викликають запаморочення, погане самопочуття, кепський настрій. Лікар Ідальго пояснив мені, що йдеться про побічну дію і треба зачекати, доки він не розробить ідеальної комбінації препаратів, які вона повинна вживати... пошуки можуть тривати багато років... Росаріо зізналася мені, що іноді вона не вживала їх і в один із таких днів вона й розпустила оті чутки. Та ми вирішили цю проблему. — Він знизав плечима, підтверджуючи те, у що сам не вірив. — Здається, лікар підібрав саме ті препарати, які їй потрібні. Зараз у неї прекрасний період. Росаріо чудово почувається, щаслива, завжди в доброму гуморі, дуже ніжно ставиться до мене. Вона знову стала собою. Саме такою я її пам’ятаю, коли ми познайомилися і Амая ще не народилася. Ти навіть не уявляєш, як Росаріо шкодує про свій вчинок. Вона визнає твою правоту й попросила мене вибачитися перед тобою.

Енґрасі випросталася і відпустила його долоні, зайнявши захисну позицію. Хуан,