Читати книгу - "Таємничий суперник, Агата Крісті"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
— Гадаю, це все пояснює. Принаймні сюди вона дісталася. Влаштуємо в тому пабі нашу штаб-квартиру й підіймемо тут усе на вуха, доки не знайдемо її. Хтось повинен був її бачити.
Негайно розпочалися пошуки. Томмі та Джуліус працювали окремо і разом, але результат був той самий. Нікого, хто відповідав би опису Таппенс, поблизу не бачили. Вони були спантеличені, але не деморалізовані. Нарешті змінили тактику. Таппенс точно не залишалася надовго поблизу Моут-Гаузу. Це вказувало на те, що її перехопили й вивезли на машині. Вони поновили розпитування. Чи бачив хтось того дня машину, яка стояла біля Моут-Гаузу? І знову не отримали жодного успіху.
Джуліус телеграфував до міста, щоб йому прислали автівку, і вони щодня з невтомним запалом прочісували околиці. Сірий лімузин, щодо якого вони мали величезні сподівання, було відстежено до Геррогейта, але він виявився власністю високоповажної незаміжньої пані!
Щодня вони вирушали на нові пошуки. Джуліус, наче хірт на прив’язі, брав найменший слід. Кожне авто, що проїздило крізь село того фатального дня, було відстежено. Він вдирався на приватні сільські території й влаштовував власникам автівок пильний перехресний допит. Його вибачення були такими ж ґрунтовними, як і його методи, і рідко коли не гасили обурення його жертв. Але минав день за днем, а вони так і не наблизились до місцеперебування Таппенс. Викрадення було сплановано так добре, що здавалося, ніби дівчина буквально розчинилась у повітрі.
І ще одне занепокоєння тяжіло на душі Томмі.
— Знаєш, якдовго ми тут? — спитав він одного ранку, коли вони сиділи один напроти одного за сніданком. — Тиждень! Ми зовсім не наблизилися до того, щоб знайти Таппенс, а наступна неділя — 29-те!
— Точно! — замислився Джуліус. — Я майже забув про 29-те. Ні про що не думав, окрім Таппенс.
— Я теж. Принаймні я не забув про 29-те, але це анітрохи не здавалося важливим порівняно з пошуком Таппенс. Але сьогодні 23-тє, і часу стає обмаль. Якщо ми взагалі колись хочемо її знайти, то повинні зробити це до 29-го — після того її життя гроша ламаного не вартуватиме. І гра в заручники скінчиться. Починаю підозрювати, що ми страшенно помилилися в тому, як взялися до справи. Ми згаяли час, а вперед не просунулись.
— Я з тобою згоден. Ми пара йолопів, які відкусили більше, ніж змогли прожувати. Я негайно припиняю клеїти дурня!
— Що ти маєш на увазі?
— Зараз поясню. Я зроблю те, що ми мали зробити ще тиждень тому. Повернуся до Лондона й передам справу в руки вашої британської поліції. Ми уявили себе нишпорками. Нишпорками! Це якесь найбезглуздіше безглуздя! З мене досить! Я цим наївся. Подайте мені Скотленд-Ярд!
— Твоя правда, — повільно сказав Томмі. — Боже, дарма ми одразу не пішли цим шляхом.
— Краще пізно, ніж ніколи. Ми поводилися, як немовлята, що граються в «Наша пісня гарна й нова, починаймо її знову». Тепер же я негайно поїду до Скотленд-Ярду й попрошу взяти мене за руку й показати, яким шляхом йти. Гадаю, врешті-решт професіонал завжди переможе аматора. Ти зі мною?
Томмі похитав головою.
— Який сенс? Одного з нас достатньо. Я цілком можу лишитися тут і ще трохи порознюхувати. Щось.може нагодитися. Хтозна.
— Звісно. Ну, бувай. Я вмить повернуся з кількома інспекторами. Скажу їм, щоб обрали найкмітливіших і найкращих.
Але далі події пішли не за тим планом, який виклав Джуліус. Згодом того ж дня Томмі отримав телеграму:
Приїзди до мене готель «Манчестер Мідленд». Важливі новини. ДЖУЛІУС
О 19:30 Томмі вийшов із повільного міжміського потяга. На платформі чекав Джуліус.
— Подумав, що ти приїдеш цим потягом, якщо моя телеграма застане тебе вдома.
Томмі схопив його за руку.
— Що там? Таппенс знайшли?
Джуліус похитав головою.
— Ні. Але на мене в Лондоні чекало оце. Щойно прибуло.
Він простягнув бланк телеграми. Очі Томмі розширилися, коли він прочитав:
Джейн Фінн знайшлася. Негайно приїздіть готель «Манчестер Мідленд». ПІЛ ЕДЖЕРТОН
Джуліус забрав назад телеграму і згорнув її.
— Отакої, — замислено промовив він. —А я гадав, що той тип, адвокат, покинув справу!
РОЗДІЛ 19
Джейн Фінн
— Мій потяг прибув пів години тому, — пояснював Джуліус, ведучи Томмі з вокзалу. — Я був упевнений, що ти приїдеш раніше, ніж я поїду з Лондона, і, відповідно, телеграфував серу Джеймсу. Він забронював нам номери й буде на вечері о восьмій.
— Чому ти вирішив, що він втратив інтерес до цієї справи? — з цікавістю запитав Томмі.
— Так він сказав, — сухо відповів Джуліус. — Цей старий птах закритий, мов устриця! Як уся ця бісова орда, він не збирався виказувати себе, доки не впевнився, що може повідомити добрі новини.
— Цікаво, — замислено промовив Томмі.
Джуліус обернувся до нього.
— Що цікаво?
— Чи це справжня причина.
— Звісно. Закладаюся життям.
Томмі похитав головою, не переконаний.
Сер Джеймс пунктуально прибув о восьмій, і Джуліус представив йому Томмі. Сер Джеймс тепло потиснув йому руку.
—Дуже приємно познайомитись із вами, містере Бересфорде. Я так багато чув про вас від міс Таппенс, — він мимовільно всміхнувся, — що справді здається, ніби я вже дуже добре вас знаю.
—Дякую вам, сер, — мовив Томмі з бадьорою усмішкою.
Він жадібно роздивлявся видатного адвоката. Як і Таппенс, відчував магнетизм цього чоловіка. Сер Джеймс нагадував містера Картера. Двоє чоловіків, абсолютно несхожих, наскільки можна бути несхожими фізично, справляли однакове враження. Під утомленою манерою триматись одного й професійною стриманістю другого приховувався однаковий склад розуму, гострого, мов рапіра.
Водночас він відчував на собі пильний погляд сера Джеймса. Коли адвокат опустив очі, юнак відчув, що той прочитав його уздовж і вшир, як розгорнуту книжку. Томмі міг лише гадати, яким було його остаточне судження. Проте шансів дізнатися це було небагато. Сер Джеймс придивлявся до всього та демонстрував лише те, що сам хотів. Доказ цьому трапився майже одразу.
Тільки-но скінчилися перші привітання, Джуліус вивергнув цілий потік нетерплячих запитань. Як вдалося серу Джеймсу вистежити дівчину? Чому він не дав їм знати, що досі працює над цією справою? І так далі.
Сер Джеймс почухав підборіддя й усміхнувся. Нарешті сказав:
— Саме так, саме так. Що ж, вона знайшлася. І це величезна подія, чи не так? Е! Ну ж бо, це
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Таємничий суперник, Агата Крісті», після закриття браузера.
