Читати книгу - "Третя крапля магії, Лариса Лешкевич"

– Дівчина поки що залишиться тут. Я підготую її,  – промовила Укка, – Але мені потрібний одяг, що відповідає статусу господині Лянсіди.

– Сьогодні ж отримаєш одяг. Теумар привезе, – сказав Ізенар.

– Але батько, –  роздратовано вигукнув Теумар, – у мене інші плани!

– То скасуй їх! Кілька днів ти будеш потрібний мені тут, а потім можеш вирушати до своєї дівки або на чотири вітри!

Айна, що лежала на ліжку, здригнулася і тихо застогнала, не розплющуючи очей.

–  Що ти їй скажеш, коли дозволиш отямитися? – спитав Ізенар.

–  Це моя справа! – відповіла Укка, – Тепер йдіть і забирайте звідси всіх, що топчуть мій ліс... Повернетеся за нею завтра надвечір.

І непохитним жестом вказала на двері.

Клікнули собак, погасили смолоскипи і помчали в Лянсіду.

Теумар сердився і прикро від того, що доведеться відкласти поїздку в Сетао. Він скучив за Іві, за її податливими обіймами, за вологими гарячими поцілунками. Але він не міг так відкрито чинити опір волі батька, тому покірно повернувся в Лянсіду. Те, що Ізенар вирішив забрати дівчину собі, трохи заспокоювало серце. Можливо, у батька з'явиться новий спадкоємець, і тоді він дозволить Теумару жити так, як хочеться, а не так, як наказує закон.