Читати книгу - "Донька темряви, або Я Вам не дружина, Пане Синя Бородо, Камі Мир"

Відчуття, як при перетині лінії неповернення, тільки воно відразу ж змінюється безтурботністю. Усі тривоги зникли разом із тілом, адже про що треба переживати силі, що кочує з місця на місце? Маленький і незначний світ, життя, що не має сенсу... Чому просто не залишитися в цій формі?

«Прокинься!» – привів до тями голос Ізумі. Нехай фізична її оболонка і перебувати непритомною, але вона все також залишається самою Темрявою, тому відповідно й немає нічого дивного в тому, щоб почути її голос хоча б тут.

Раз – і ось я вже розплющила очі, будучи в колі. Руки, ноги на місці – значить усе гаразд. Потрібно тільки взяти Ізумі, оперти на себе, зруйнувати коло і втекти до того, як бійка Ругуна з… Хайденом? А він тут що забув? Ні, я зовсім не проти, але все ж таки несподівано. Відразу видно: справжній друг!

Так ... Начебто все йде добре: наречений відволікає ворога, я пробралася до в'язниці, але є маленьке «але». Як звідси вибратися? Теоретично план був ідеальним, та ось тільки мною був упущений момент, що природа даної магії мені не відома. Невідома природа – невідомі способи руйнації. Клас... потрібно швидко щось думати.

– А я тобі вірив! – нарешті прислухалася до їхньої лайки. – Довіряв абсолютно все! І так ти відповів мені за мою доброту?

Позиції змінились. Ругун осідлав колишнього господаря.

– Згоден, вийшло некрасиво з мого боку, але так склалися обставини і тут нічого не вдієш. Звинувачуй долю, що поставила тебе на моєму шляху.

– І наречена моя тобі для «мети»? А чи не занадто ти знахабнів, любий друже?!

Далі пішла нецензурна лайка і продовження валянь на підлозі, роз'яснень стосунків, мордобою. Коротше кажучи, все як завжди у чоловічій дружбі.

– І як же бути? – задумливо процідила крізь зуби. – Комбінація світла та темряви, світла та темряви… Темрява мені в печінку! Це ж дві протилежності! Чисто теоретичні вони мали самознищитися ще при контакті один з одним.

Як можна відокремити сіль від цукру? Кієра б мені зараз не завадила, але доведеться згадувати шкільну програму з курсу хімії. Щоб провернути подібну маніпуляцію, потрібно скористатися шляхом розчинення та випаровування, але суть не в цьому: із суміші потрібно відокремити несумісні елементи шляхом спеціальних маніпуляцій.

Гм… А це ідея. Чому б мені не спробувати витягнути з кола усю темряву, а вже після використання її, щоб вибратися з пастки світла. Головне – у спробі проведення цих маніпуляцій не згоріти живцем. На жаль, характеристиками Ругуна не володію, тому світла сила мене і вбити може.

Знову сідаю навколішки перед пасткою, облокочую несвідому Ізумі на себе і беруся за роботу водонасосної станції, тільки замість води у мене темрява.

– А ти сил, дивлюся, не пошкодував, – коментую ситуацію, розуміючи, що всю енергію можу в собі й не вмістити.

І ось майже закінчила свою махінацію, та ті двоє чогось розчепилися і нумо до мене бігти. Звичайно ж, на думку мені спало те, що потрібно прискоритися. У відповідь на моє прискорення обидва кричали «Зупинися, дурепа!» Образа була, але першим моїм обов'язком було врятувати Темряву.

Залишивши цю небезпечну штуку без темної сили, до мене почала доходити міра попадосу та розуміння, чому мій друг і ворог об'єдналися. Коло без пітьми являло собою звичайну бомбу зі світла, що знищує всю темряву у певному радіусі. Все одно зробити нічого не зможу, але хоча б спробую врятувати мою прийомну матір.

Спалах, але він ніби почав віддалятися… Що він робить? Невже відкликає світло назад у своє джерело? Але в процесі вибуху… Приходити до тями він буде довго.

Небезпека минула, Ругун непритомний валяється на підлозі, я застигла, продовжуючи собою прикривати Ізумі. Добре Хайден у нас кмітливим і розумним виявився: мене з Темрявою взяв під пахву, крикнув «Бежимо!» і вистрибнув з нами у вікно. І звідки воно тільки взялось, якщо після пробудження я не помітила ані вікон, ані інших виходів окрім того, що прикривали від мене аж п’ять людей?

– Я зараз не в змозі активувати вампірську швидкість, тож далі підемо своїм ходом, – пояснив наш рятівник, відпустив мене на землю, а Ізумі взяв на руки, щоб їм обом було зручно.

– Добре, – не заперечувала. – Але як ти знайшов нас?

– Секрет, – усміхнувся наречений і пішов уперед.

– Гей! Не так швидко. На мені шпильки і не дуже зручна сукня.

– А хто тебе примушував однією до Центральної бібліотеки Тенебрісу їхати?

– То я не сама була. Мира була зі мною.

– І вона ж тебе викрала, – осудливо додав Хайден.

– Гірше. Намагалася вбити. Вона, на хвилинку, не моїм фамільяром була, тож питання не до мене.

Судячи з мовчання, йому не було чого додати. Значить він зі мною згоден, але краще зараз не зупиняти розмову, щоби на мене не нахлинула паніка.

– А ти знав про них?

– Про те, що ці двоє насправді не є фамільярами?

– Так.

– Якби це було так, ми б зараз тут не знаходилися. Повір, тобою б я жертвувати не став.

– Тоді чому не шукав мене після мого зникнення?

– Шукав, але ти наче крізь землю провалилась. Навіть твоє джерело не виявляло активності.

– Так! Стоп! Тільки не кажи, що ти можеш за допомогою мого джерела відстежувати моє місцезнаходження.

– Не рекомендував би зупинятися, адже нам не відомо як швидко Ругун прийде до тями. Може прихвостнів з тієї кімнати я і знешкодив, але не факт, що у нас є багато часу на втечу.

Темрява мені в печінку! Почуваюся підлітком з батьківським контролем, що не видаляється, на телефоні.

– То як ти дізнався, що я тут?

– Лукас наспів, коли Ругун тебе ніс, але допомогти не встиг.

А Кіера казала, що він до неї не частіше разу на день приходить… Але ж він вампір – істота дивна, та й дії у нього непередбачувані.

– З Кіерою все гаразд?

– Дружина Лукаса привела його до замку всього побитого.

Так Колодка все ж таки намагалася мені допомогти... А він краще, ніж мені здавалося.