Читати книгу - "Давай одружимось, Уляна Пас"

- Макс знає, що ти тут? - одразу втручається Кирило. От він зовсім не радий нашій компанії.

- Не знає, - заявляє Соня, сідаючи поруч з ним. - І ми йому не скажемо. Правда, Олежику?

- Правда! - підморгує їй іменинник. 

За столом, окрім нас, є ще кілька гостей, але Олег, наче навмисне, садить мене поруч з собою. Він наливає мені в келих шампанське і сильно засмучується, коли кажу, що пити не буду. На щастя, ніхто мене не змушує це робити. Поки дівчата п'ють алкоголь келих за келихом, я маленькими ковтками випиваю сік. 

- Потанцюємо? - несподівано Соня підсідає до нас і тягне Олега за руку. - Танець з іменинником!

- Ну ходімо, мала! - видно, що Олег не сильно задоволений, але сестрі друга не відмовляє. А от я лише зараз помічаю, яким поглядом Соня розглядає Олега. Він точно їй подобається, і саме алкоголь допоміг їй зробити перший крок у його завоюванні. 

Ніка також танцює з хлопцем, що сидів з нами за столом, але ім'я якого я не можу згадати. І поки я одна, до мене підсідає Кирило. 

- Макс не зрадіє, коли дізнається про ваш візит сюди, - знову береться за своє. 

- Я знаю, - погоджуюся. - Думаєш, було б краще, щоб Соня одна сюди поїхала?

- Не факт, - хмикає Кирило. - Вона вже давно закохана в Олега й досі вірить, що він буде з нею.

- Це видно, - слова хлопця тільки підтверджують мої здогадки. - А що сам Олег?

- А що Олег? - усміхається Кирило. - Він не збирається одружуватись чи закохуватись. Для нього Соня лише сестра кращого друга. Отже, під забороною. 

Після слів Кирила мені стає шкода цю дівчину. Вона ж прийшла сюди тільки для того, щоб Олег звернув на неї увагу, але поки що нічого не відбувається. 

Коли пісня закінчується, іменинник щось говорить на вухо Соні й швидко зникає серед гостей. Сама дівчина повертається до нас і практично одним махом вливає у себе келих шампанського.

- Сонь, - здається, не дарма я хвилювалася.

- А чого так тихо сидимо? - заявляє голосно. - Давайте краще вип'ємо! 

Вона тягнеться до пляшки з шампанським, але Кирило вчасно забирає її у дівчини з-під носа. 

- Тобі досить вже! Їдь краще додому! - говорить абсолютно спокійно.

- Тебе забула спитати! - сердиться Соня і, розвернувшись на підборах, прямує до барної стійки. Здається, її терміново треба зупинити!

Знаю, що ні мене, ні Кирила вона слухати не буде, а от Олега… Можливо! Бачу чоловіка на іншому кінці зали й швидко прямую туди. Треба встигнути до того моменту, як Соня заллє у себе чергову порцію чогось алкогольного. 

Поки йду туди, мало зважаю на те, що відбувається навколо. А варто було б дивитись… навколо.

Якоїсь миті хтось доволі сильно хапає мене за руку, і я змушена зупинитись. Та коли бачу хто це, розумію, що проблеми мої тільки починаються.

- Які люди, Юлечко! І де ж твій Коршун? Чому одна? - Вадим, п'яний як чіп, розглядає мене ненависним поглядом. Його рука настільки сильно стискає мою, що завтра в тих місцях точно з'являться синці. 

- Тільки тебе не вистачало, - зітхаю і шукаю поглядом хоча б когось зі знайомих. В цей час Соня випиває стопку, швидше за все, текіли біля бару, а Олега взагалі не видно. 

- Скучила, крихітко? - іншою рукою Вадим торкається мого обличчя і стає до нудоти бридко. Саме тому доводиться йти на крайні міри, адже допомоги можна й не дочекатись.

Зі всієї сили б'ю цього горе-залицяльника коліном у пах і, поки він хапається за уражене місце, я відчуваю свободу й швидко зникаю серед гостей клубу. Залишається тільки знайти Ніку і Соню, а тоді тікати звідси, не озираючись. 

Відчуваю: такого удару по самолюбству Вадим мені не пробачить.