Читати книгу - "Б’юсь об заклад, моя?, Рошаль Шантьє"

— Макаре, все добре. Я подзвоню тобі пізніше, гаразд? Тая вже зачекалася на мене, — ліплю першу відмовку, яка прийшла в голову.

— Точно все гаразд?

— Звичайно, а тепер мені час, — зараз мені треба відключитися якнайшвидше, і я не чиню опір цьому бажанню.

Просто кладу трубку після непорозумілого «Гаразд», а потім знову розкриваю велику валентинку. З половинки серця на мене дивляться обличчя мене та Макара. Вирізані голови з фотографій інстаграму, які розірвали лише для того, щоб склеїти. А на другій половині серця напис: «Не розіб'єтесь самі, я допоможу розбитися. По справжньому».

І це я знайшла серед зошитів, випадково. Хто? Коли? Адже я залишила сумку всього раз сьогодні... Але ж нікого не було.

Ні.

Багато хто там проходив, просто я не бачила. Коридор - те ж саме, що й прохідний двір. От же ж… лайно!