Читати книгу - "Втрачена пара, Алена Бондар"

Глава 32

Марк вирішив на кілька днів піти в їхнє таємне лігво. Сил, перебувати серед людей, не було. Там треба тримати обличчя, підтримувати статус клану. А він зараз не в тому стані. Потрібна природа та затишний куточок, де можна скинути всі маски й просто бути собою. Міха запропонував побути з ним, але цю ідею Марк відкинув одразу. Потрібно розібратися у собі, переосмислити останні події.

Насамперед він хотів побачити, як поводитиметься звір далеко від Мії. Зрозуміти, наскільки все серйозно. Виїхавши того ж ранку, він перекинувся тигром, як тільки вступив до лісу. Зір змінився, почуття загострилися.

Тигр не поспішав, він м'яко ступав по осінньому листю. Відчував на собі подих вітру. Прислухався до різних шерехів. Марк вирішив відпустити його та дати повну свободу та тільки спостерігати. Його звір вів їх до печери. Піднявшись і увійшовши  всередину він зупинився, прислухався та принюхався.

Тут все пропахло Мією. Звір пішов до її лежака та втягнув солодкий запах меду. Марк відзначив про себе, що тигр сумує і не розуміє, чому його залишили одного. Вперше за останні тижні звір був ініціатором внутрішнього діалогу між ними. Він показував образами, що захищав Мію, добував їжу, показав себе з найкращого боку. Потім підкинув у свідомість картинку, як вона першого дня, гладила його, милувалася і сміялася.

Така безвихідь була у його емоціях. Тигр чекав на відповідь від людини. Марк замислився. Його тигр зробив усе правильно, якби з ними була дівчина - перевертень. Виявив силу, показав себе на полюванні, дав погладити найвразливіші частини тіла. Мія не відштовхувала його. Вона прийняла звіра у друзі, відповідала йому взаємністю.

Але тигру потрібне її кохання...

Відьмочка не може знати тонкощів спілкування між половинками. Не знає, як доглядає звір за дівчиною, що сподобалася. Мабуть, не розуміла, що він дозволив їй набагато більше ніж будь-кому. Тут виникло наступне питання.

Чи хоче Марк розкривати всі карти перед Мією?

Зі звіром все зрозуміло, здається він визначився, але цього мало. Людину підштовхують інстинкти звіра, але вибір залишається за ним. Марк може не прийняти з будь-яких причин цей зв'язок. І його тигру нічого не залишиться, окрім як змиритися.

Марк перекинувся в людину та закрився подумки від свого звіра. Він нарешті зрозумів, що намагався донести до нього тигр. Зараз слід зрозуміти, що з цим робити. Він мав хоч не точний, але план на найближчі пару років. До нього не входило одруження.

Марк визнавав, що з кожним днем Мія хвилює його дедалі більше. Йому цікаво з нею, багатогранність її характеру не дає нудьгувати. Кохання він не відчуває стосовно неї, хоча, може, якби в них було більше часу, то хто знає, до чого б призвело це знайомство. Прирікати на самоту свого тигра він не хотів, а вибирати когось іншого не буде. Звір визначився й зараз підштовхує Марка до правильного, на його погляд, рішення.

У таких роздумах минуло кілька днів.

Повернувшись до академії, він переговорив з ректором. Сказати, що той був задоволений відпускати студентку на певний термін -- краще не коментувати. Відмовити Марку він не міг, то ж скрипнувши зубами -- погодився.

Марк дізнався, що Мія живе у селищі відьом. Там він не був з дитинства.

Не дуже приємні спогади, але нічого не вдієш, доведеться їхати. Мія навмисно сидітиме там і чекатиме, щоб він поїхав, а тільки потім повернеться. Такої розкоші він дозволити їй не може. Приїхавши рано, дізнався, де її будинок.

Підготував легенду для сестри та попрямував до вхідних дверей. Постукав, а йому відчинила двері Кріс. Та була шокована, стояла і дивилася на нього з відкритим ротом.

-- І тобі доброго ранку, ходімо, – увійшов всередину, взяв за лікоть Кріс та на буксирі потяг її за собою. Дівчина відреагувала приблизно на середині коридору і почала гальмувати Марка.

-- Ти що тут робиш? - пошепки запитала вона. Глянула у бік кухні, там зараз Міна займається випічкою.

Марк простежив за її поглядом.

– Одже, нам туди, – і впевнено повів її до кухні.

Тільки у дверях відпустив лікоть і чекав поки господиня повернеться до них.

– Ой, у нас гості. А Мія не попереджала. Ви напевно навчаєтесь разом? -- Міна витерла руки об фартух, роздивляючись перевертня.

-- Так, вчимося. Взагалі то я приїхав за Мією.

-- Що ж ви у дверях стоїте, проходьте, сідайте. Я Міна -- сестра Мії, з Кріс ви знайомі, -- Міна перевела погляд на Кріс, яка все ще стояла у дверях з Марком. Та відмерла і, пройшовши до кухні сіла за стіл.

– Дякую за запрошення. Мені б чаю, – Марк теж сів за стіл.

Поки господиня відвернулася до плити, оглянув кухню. Про себе помітив, що обстановка дуже проста. Та й ремонт би не завадив. Міна присіла з ними.

– Я хотів поговорити з вашими батьками та все пояснити. Мія їде щонайменьше на тиждень, а може й більше.

-- Батьки померли давно, Мію виховувала я, тож розповідайте.

– Мені шкода, я не знав. Мію затвердили від нашої академії на програму з обміну студентами. Група хлопців приїжджає до нас, а ми вирушаємо до Вікірії. Швидше за все, Мія не розповідала вам, її затвердили в останнію мить, -- промовив спокійним тоном.

Тут не збрехав, їде справді у Вікірію і затвердили її в останню мить, ну а те, що поїздка ділова, тактовно промовчав. Міна розплющила очі та здивовано дивилася на нього. А Кріс подавилася чаєм та закашлялась.

– Може водички? -- Міна перемикнула свою увагу на Кріс, а та мотає головою і не може повірити своїм вухам.

Він перевернув усе так, що Мія не має виходу, окрім як поїхати з ним. Поки Міна відвернулася, Кріс нагородила Марка вбивчим поглядом, а він лише знизав плечима.

-- Я дуже рада за сестру, вона завжди мріяла подорожувати. Але в нас, на жаль, не було можливості. Вона, напевно, так зрадіє, коли дізнається. Ви пригощайтеся, я тільки спекла. Мія любить поспати, тож зараз поснідаємо та піду її будити, – заметушилася Міна.