Читати книгу - "Нація овочів? Як інформація змінює мислення і поведінку українців, Оксана Мороз"

3.10. Як запускають iнформацiйнi вiруси

Коли є замовлення на вірус, сформовано концепцію його запуску і створено контент, потрібно зібрати піраміду запуску вірусу. Її мета — спровокувати необхідну дію. Дія може бути найрізноманітнішою — від виходу на мітинг до просто коментаря або перепосту інформації.

РЕМАРКА

Один з наочних прикладів піраміди — демонстрація Володимиром Зеленським народовладдя на початку своєї каденції. Він публікував пости з кандидатурами губернаторів і закликав дати щодо них зворотний зв’язок. Тоді запускали маховик тисяч коментарів ботів, що вихваляли потрібних кандидатів і обливали брудом опонентів. Це було підкріплено кампанією в інших каналах комунікації.

Нижче наведено типовий каркас інформаційної піраміди. Він розширюється залежно від завдань. Канали завжди вибирають індивідуально. Часто вся комунікація може відбуватися в одному каналі, наприклад тільки в Facebook або тільки на ТБ.

# 1. Інформаційний привід і його точки вкидання. В ідеалі кількість точок вкидання максимізують — велика кількість різноманітних точок вкидання, що мають знання і довіру до них аудиторії. Важливо розуміти, яка чисельність цільової аудиторії, стільки і має бути точок вкидання їхньою мовою. Типові:

1) Той, хто спровокував інфопривід, транслює базовий фактаж, розрахований на максимально широку аудиторію. Завдання просте — виступити.

2) Його спікери деталізують позицію, адаптуючи під свої аудиторії. Дотримуються офіційної лінії інфоприводу.

3) Його послідовники, не пов’язані очевидними зв’язками з інфоприводом або спікерами, дають свою реакцію, але дотримуються загальної лінії. Вони теж працюють для своїх аудиторій.

# 2. Розжовування, деталізація — завдання незалежних експертів і лідерів громадської думки, ЗМІ. Вони висловлюють «незалежну» думку, підводячи читача до потрібного висновку. Механіка: цей пул формується на регіональному та всеукраїнському рівні й функціонує на постійній платній або безкоштовній основі (зокрема, і ситуативно).

# 3. Підтримка — ніби прості люди або дійсно прості люди, активісти, які є лідерами думки для окремих аудиторій і транслюють офіційну позицію мовою цих аудиторій. Механіка: пул формується на регіональному та всеукраїнському рівні і функціонує на постійній платній або безкоштовній основі (зокрема, і ситуативно).

# 4. Вихід в народ, де йде обростання зворотним, народним контентом. Те, що повертається від народу, — тільки в онлайні, де є варіанти зворотного зв’язку.

# 5. Масштабування — усіма доступними інструментами і каналами, зокрема рекламою і накруткою.

Паралельно з інформаційною пірамідою запускають протокол захисту. Тобто працює ботрум або чітко скоординований фанклуб. Також застосовують контрольовану критику. Це «незалежні» акаунти і паблік, які критикують Замовника мовою соц­мереж — максимально просто і зрозуміло для пересічних користувачів. При цьому їх модерують, спрямовуючи в потрібне русло. Цей інструмент успішний, тільки якщо він максимально природний і актуальний. Із його допомогою замовники самі породжують той негатив, який вивалили б на них конкуренти, але при цьому контролюють його градус і структуру.

Протягом усього періоду роботи піраміди триває моніторинг її результативності та коригування результатів, які працюють за такою самою схемою.

На щастя, тільки поодинокі віруси запускають за класичною інформаційною пірамідою.

3.11. «Боротьба» з вiрусмейкерами

Початок «війни» з вірусмейкерами можна датувати 2014 роком — публічним початком гібридної війни Росії з Україною. Саме тоді вголос заговорили про фейки, ботів, Ольгино, RT і інші інструменти індустрії.

Другий виток — президентська кампанія 2016 року в США і втручання в неї Росії, з тролями, атаками, зломами пошт тощо.

Третій виток — згадуваний вище скандал з Cambridge Ana­lytica.

Усе це винесло «темну індустрію» на світло і вписало її в світову інформаційну повістку. За цей час було написано, знято тисячі матеріалів різних форматів, від маленьких постів до повнометражних фільмів. Цифрові гіганти публічно впроваджували нові правила захисту персональних даних, протоколи визначення фейків і маніпуляцій. Нам навіть показали багатосерійне реаліті-шоу «Марк Цукерберг проти Чиновників топ-країн». Одним словом, усі — від урядів і цифрових гігантів до журналістів і блогерів — переконували нас у тому, що проблема є і з нею борються.

А які ж реальні результати цієї боротьби на цей момент для української індустрії вірусмейкерів? Приклад з українською індустрією вірусмейкерів важливий не тільки тому, що це основна тема цієї книжки, а ще й тому, що волею історії ми стали основним полігоном для апробації ключових технологій і одним з лідерів з їх продукування для всього світу.

Український приклад — хороша ілюстрація ефективності «боротьби» з вірусмейкерами.

Отже, український приклад — хороша ілюстрація ефективності «боротьби» з вірусмейкерами хоча б тому, що:

1) У нас триває гібридна війна.

2) Ми стали частиною американської політичної гри.

3) За останній рік, тобто в умовах вже впроваджених обмежень з боку цифрових корпорацій, у нас відбулися дві серії виборів і змінилася влада.

Інакше кажучи, є всі передумови, щоб заміряти ефективність заходів, які були впроваджені за результатами глобальної і локальних «воєн» з вірусмейкерами. Ми на своїй шкурі могли оцінити ефективність нововведень.

У цьому разі не працює улюблена відмовка цифрових гігантів про те, що Україна для них — second market (вторинний ринок) і тому тут не працює частина функцій або нижча ефективність низки заходів. Ми — один з ключових ринків, на якому і відбуваються інформаційні битви із застосуванням новітніх технологій.

Також у нас сконцентрована індустрія творців широкого спектра інструментів для вірусмейкерів. До того ж, вони досить оперативно розробляють «нейтралізатори» для новацій цифрових гігантів.

Тобто за всіма законами логіки ми для борців з вірусмейкерами — хороший полігон для відпрацювання інструментів цієї «боротьби».

РЕМАРКА

В Україні тільки починають планувати роботу, спрямовану на системну боротьбу з окремими сегментами індустрії вірусмейкерства. Так, у листопаді 2019 року міністр культури, молоді і спорту України Володимир Бородянський представив концепцію нового закону про медіа. Очікується, що закон буде прийнятий на початку 2020 року. Поки ця концепція рамкова і тільки відображає побажання відомства — боротися з дезінформацією, ввести індекс достовірності новин і Офіс інформаційного омбудсмена.

Мінкультури пропонує ввести новий орган — Офіс інформаційного омбудсмена, завдання якого — моніторити інформаційний простір, шукати дезінформацію, розглядати скарги на дезінформацію, звертатися до суду «для захисту інтересів суспільства».

Для цього хочуть ввести індекс достовірності новин. За задумом Мінкультури, контент ЗМІ повинен маркуватися як достовірний або недостовірний. Критерії розробить спеціальний незалежний орган з журналістів. Кожне медіа зобов’яжуть надати реальні вхідні дані, щоб швидко реагувати на скарги. Як приклади Мінкультури наводить два інструменти — глобальний індекс дезінформації і розширення для браузера NewsGuard.

Глобальний індекс дезінформації розробили 2018 року вісім незалежних експертів з різних організацій, зокрема й члени «Репортерів без кордонів» і «Міжнародної мережі перевірки фактів». Індекс визначає достовірність будь-якого новинного домену за такими критеріями:

• структура сайту — штучний інтелект вивчає й аналізує метадані сайтів;

• контент — фахівці вручну вивчають зміст сайту, враховують достовірність статті, її сенсаційність, перевіряють на мову ворожнечі; для аналізу беруть десять найпопулярніших статей;

• прозорість і контекст — кому належить сайт, яка у нього репутація, чи є конфлікт інтересів.

NewsGuard — це безкоштовне розширення для браузера, яке позначає новинні сайти червоним кольором, якщо вони недостовірні, і зеленим, якщо їм можна довіряти. Розширення підтримують Google Chrome, Microsoft Edge, Firefox і Safari. Сайти вивчає команда з журналістів і редакторів. Критерії достовірності такі:

— як часто публікують неточну інформацію;

— відокремлені новини від думок чи ні;

—