Читати книгу - "Кожен день – інший. Щоденник"

стан розширення Всесвіту від якогось центру. Те саме відбувається з людьми — вони намагаються знайти центр у собі й втрачають зв’язок з іншими людьми, хоча на позір об’єднуються в групи за інтересами, де кожен дбає виключно про свій власний інтерес. Хаотична свідомість повинна якимось чином себе впорядкувати, щоб не загинути. Ще Монтень радив навчитись правильно мислити. Існує лише один спосіб — називати речі їхніми іменами. Це добре на початок. А потім дивитись, як змінюється світ.

5.12.2012

Холодно

Невпізнавані села і вулиці, бо сніг сховав обриси і з’їв кольори. Післязавтра знову в дорогу. Зігрітися можна думками, музикою, яку я так давно не слухала, піклуванням про когось. Холод — звідусіль. Така холодна країна, яка ненавидить кожного і бажає йому смерті.

В одному селі олігарх побудував котеджі для багатих. Селянам побудував церкву і дорогу. Люди мають роботу: охороняють, працюють у садах, прибирають. Добре? Ні, бо на своїй землі вони стали людьми третього сорту. Прислугою, прав якої ніхто не відстежуватиме. Коли знаєш історію — стає ще холодніше.

6.12.2012

Буддизм

Синички довбають сало, яке я підвісила для них на балконі. Прилетіла сорока, намагалася відірвати увесь шматок, але не змогла. Такі сніги довкола, таке біле безпросвіття, що приносить стільки страждань. Буддизм не міг виникнути серед снігів, він би задихнувся серед голодних і холодних.

12.12.2012

Школа співу

Сни змінились. Вони стали більш керованими. По них я можу визначити, чого насправді потребую зараз, а на що не слід звертати увагу. Сьогодні мені приснилась школа співу з методом, відомим з п’єси Бернарда Шоу «Пігмаліон». Наставник хотів віднайти в кожній (то були самі жінки) власний голос, точніше, звільнити його від страху, зневіри, відчаю. Поряд стояли ті, хто вже навчився, і ті, які зовсім не вміли співати. А ті, що співали, співали якісь старовинні мадриґали латиною, тримаючи в руках ноти. Вони виглядали радісними і щасливими, відчувши гармонію Всесвіту.

Раніше мені снилося, що мене примушують виходити на сцену і грати, хоча я не знаю своєї ролі.

Мабуть, це добрий знак, а не вияв примирення зі світом. Я опинилася на безпечній відстані від нього.

13.12.2012

Годинник

Писання затягує, коли ритм тексту синхронізується з ритмом життя. Цікаво було б побачити той годинник, що так відчайдушно цокає, так прагне, щоб його хтось почув. Не хтось, врешті, а я. Цокання чужих годинників не співпадає, як не намагайся їх узгодити. Давно я цього не робила. Іноді думаю, чи не підозріло мати стільки задумів, стільки ненаписаних книжок? Я обов’язково їх напишу, якщо буде цокати мій годинник. Виходить так, ніби продовжую сама собі життя, всупереч власній волі. Ще в юності з мене дивувались: як це я живу всупереч логіці. Згідно логіки, то я дійсно не повинна жити в цьому світі лихварів і облудників. Але я живу згідно Божої волі, не знаючи Бога. Зате Він знає мене.

15.12.2012

Щоденник

Часом сни і листи перетікають у щоденник. Думала про покарання за змарноване життя. Ті люди, що понівечили собі душу, в майбутньому житті стануть каліками фізично, щоб відчути справжній, а не надуманий біль. Таке мені приснилось на вчора. Пересторога.

Щоденник продовжується в листах. Глина, з якої ліплять горщики, схована під снігом і замерзла. Навіть коли не збираєшся нічого ліпити, думати про це сумно.

Єдиний міф, який я хотіла би перенести у дійсність, це мій Слуга з Добромиля. Хочу, щоб люди знали, що він існує. Вчора він повернувся у мій новий роман. Це додасть іншого акценту начебто історично-біографічному тлу, дуже пристойному, без містики.

А що перетекло зі щоденника у життя? Либонь, наміри. Наприклад, вибудувати свій день як дім зі строгими пропорціями ззовні й теплом і комфортом усередині. Тим більше, що сніг так м’яко сиплеться і стелиться на горе птахам і звірятам.

16.12.2012

Сніг і біла ружа

Вночі надворі світло, чи то від снігу, чи від місяця. У мене в романі також зима та й зима. Замок Гербуртів на Сліпій горі. Поїхати б до Тарнави, але замело дороги. Хоч би раз побачити Добромиль взимку. Тихенько прокрався Слуга з Добромиля, поклав на мідну тацю білу ружу поруч зі сріблом, золотом, сувійчиком полотна і перловими кульчиками. Ні добрий,