Читати книгу - "Крути 1918"

Нова Рада. — 1918. — 19 (6) березня

  Похороны студентов-казаков

Сегодня, 19 марта, состоятся похороны 28 казаков-студентов сечевого куреня, погибших при с. Круты.

<…>

Президиум центрального представительного органа студентов университета постановил призвать студентов принять участие в похоронах.

Тела погибших прибудут на пассажирский вокзал, откуда в 2 ч. д. похоронная процессия направится мимо Владимирского собора на Аскольдову могилу.

Киевская Мысль. — 1918. — 19 (6) марта

  Про засідання Малої Ради

М. Грушевский предлагает Раде прервать заседание и принять участие в торжественных похоронах украинской молодежи, погибшей возле ст. Круты.

Заседание прерывается. Члены Рады идут навстречу траурной процессии.

Киевская Мысль. — 1918. — 20 (7) марта

  Промова Михайла Грушевського під Центральною Радою на похоронах січовиків студентського куреня

Dulce et decorum est pro patria mori!

Солодко і гарно вмерти за Отчизну, — каже латинський поет, поезії котрого були шкільною книжкою тих, котрих тепер ховаємо. Солодко і гарно! Се затямили вони — і не опустили тої рідкої нагоди, яку давала їм нинішня велична хвиля відбудування нашої держави і охорони вільностей і прав трудового люду. Вони стали грудьми за свою Батьківщину і мали щастя полягти в сій святій боротьбі!

Велике щастя згинути так, в боротьбі, а не дезертирами, не нейтральними, не замішаними в юрбі страхополохами, що безплатними пасажирами силкуються прослизнути в нове царство української свободи! Велике щастя окупити своєю кров’ю забезпечення цієї свободи!

От у цій хвилі, коли провозяться їх домовини перед Центральною Радою, де протягом року кувалась українська державність, з фронтону її будинку здирають російського орла, ганебний знак російської влади над Україною, символ неволі, в котрій вона прожила двісті шістдесят з верхом літ. Видко, можливість його здерти не давалась даремно, видко, вона не могла пройти без жертв, її треба було купити кров’ю, і кров пролили сі молоді герої, котрих ми нині проводжаємо!

Вони щасливі, що могли купити своєю кров’ю такі вартості своєму народові! Батьки, брати, сестри тих, котрих ми сьогодні ховаємо! Стримуйте сльози, що котяться з ваших очей, як стримую я. Бо ж ті, котрих ви ховаєте, доступили найвищого щастя — вмерти за Отчизну! Їх слава і вдячна пам’ять про них житиме з нашою свободою разом, серед народу нашого однині й довіку!

На порозі Нової України. — Київ, 1918. — С. 85.

Валеріан Поліщук

  Над свіжою могилою

Стою над свіжою могилою юнаків і тихо сумую. Перші квіти весни і ніжні коханці оранжерей, поставлені люблячою рукою, вже встигли померзнути, зробились від того мовби з промасляного паперу і безсило похилились додолу. Переглядаю написи на стьонжках вінків…

Синам України — борцям за її волю.

За честь і волю України положившим життя під Крутами.

І багато інших написів.

Ще більшим сумом віє од тих слів, правдивих і шаблонових…

Шлях. — Київ. — 1918. — Ч. 3. — С. 27.

Розділ останній

Олександр дивиться на червону колону Меморіалу. День уже хилиться до вечора. У високості в променях призахідного сонця пливуть хмари.

Як і рік тому, зараз він знову шукає відповіді на питання, які вже десятиліттями хвилюють істориків.

— Так, і студенти, і юнкери були добровольцями, але разом з ними мав воювати великий і досвідчений загін, що його Петлюра мусив відкликати в Київ для придушення більшовицького повстання. Повстання було придушене, і успішно.

Чому ж почався відступ? Сили були геть нерівні: пропор­ція «десять комуністів на одного добровольця» не віщує перемоги навіть під час оборони. До того ж більшовики мали бронепотяг, який обстрілював позиції українських бійців. Виникла загроза оточення, і загін спокійно й організовано відступив зі станції, влаштовуючи всілякі перешкоди на шляху орди. Це спрацювало, наступ червоних було затримано. Справжня стратегічна перемога.

Але ж люди загинули. За що червоні розстріляли студентів? На жаль, це трагедія, яких багато на війні. Загін студентів заблукав, відступаючи, і вийшов до станції, яку вже захопили більшовики. А червоні вкотре нагадали світу, що вони не люди, і розстріляли полонених, усіх два­дцятьох сімох хлопців.

Битва під Крутами була особливою з багатьох причин. По-перше, це був взірець справжнього героїзму. Зараз цей бій нерідко називають трагедією, стверджуючи, що молода республіка не мала військ і розплачуватися за все відправила «дітей» — але ці «діти» завдали чималих втрат більшовикам, зупинивши їх наступ на кілька діб, і організовано відступили, втративши менше від половини складу в бою із супротивником, що у десять разів перевищував їх чисельно. У десять разів — утім, так червоні перемагатимуть у багатьох подальших битвах.

Невдовзі після Крут українські дипломати добилися підписання Брест-Литовської (Брестської) угоди, відповідно до якої Німецька імперія та її союзники визнали УНР незалежною державою, примусивши до того й комуністичну Росію і пізніше викинувши більшовиків з Украї­ни. Хтозна, якби не було битви і чотириденної затримки, може, більшовики захопили б значнішу територію, що зробило б перемовини менш успішними.

Учасники бою під Крутами — герої, які добровільно пішли у бій, хоробро билися, вміло відбивали удар сильнішого супротивника й досягли в цьому значних успіхів. І заслуговують саме такого ставлення — вони герої, а не жертви. І залишаться в історії героями, хай хто і як намагався б перекроїти події минулого. Просто згадаймо їхній подвиг…

На щастя, мій прадід залишився живий. У колі сім’ї розповідали про ті події, але з часом з’являлося дедалі більше легенд. І навіть зараз, на Меморіалі, коли, здавалося б, розкриті всі таємниці, немає однозначного тлумачення тих страшних подій. Мені пощастило, усій моїй сім’ї пощастило знати правду. І дуже хотілося б, щоб про Крути знали те, що пам’ятаю я: самовідданість хлопців, яким була небайдужа доля країни. Вони проливали кров за нас — за наше завтра і нашу свободу.

15

Спогади подано за: http://kruty.org.ua/spogady.

16

Цитати з газетних публікацій подано за: Бій під Крутами в національній пам’яті : Збірник документів і матеріалів / Упорядники : О. М. Любовець (керівник); О. М. Березовський, С. В. Бутко, А. О. Тищенко, І. В. Цимбал. — К.: ДП НВЦ «Пріоритети», 2013. — 288 с.

Літературно-художнє видання

Тур-Коновалов Костянтин

Крути 1918

Роман

Керівник проекту В. А. Тютюнник

Відповідальний за випуск К. В. Озерова

Редактор І. М. Андрусяк

Художній редактор В. О. Трубчанінов

Технічний редактор В. Г. Євлахов

Коректор О. В. Приходченко

Підписано до друку 25.09.2018. Формат 84х108/32. Друк офсетний.

Гарнітура «Minion». Ум. друк. арк. 11,76. Наклад 5500 пр. Зам. № .

Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля»

Св. № ДК65 від 26.05.2000

61140, Харків-140, просп. Гагаріна, 20а

E-mail: cop@bookclub.ua

Віддруковано з готових діапозитивів на ПП «ЮНІСОФТ»

Свідоцтво ДК №3461 від 14.04.2009 р. www.unisoft.ua

61036, м. Харків, вул. Морозова, 13Б