Читати книгу - "Марсіянин"

- Скільки зразків нам потрібно?

- Може по сім з кожного?

- Годиться, - підтвердила Ллюїс. - У мене поки чотири.

- Тут п’ять, - сказав Мартінез. - Звісно, ніхто і не сподівався, що ВМФ встигатиме за ВПС, чи не так?

- То он як тобі хочеться? - сказала Ллюїс.

- Просто кажу, що бачу, капітане.

- Джогансен на зв’язку, - долинув через раідо голос сисадміна. - Г’юстон оновив шторм до “жорсткого”. Він буде тут за 15 хвилин.

- Повертаємось на базу, - сказала Ллюїс.

Габ дрижав від натиску ревучого вітру, а астронавти з’юрмились у його центрі. Усі шестеро одяглись у скафандри для ПЧД на випадок пробоїни. Джогансен дивилась у свій лептоп, а решта дивилась на неї.

- Постійні вітри зі швидкістю понад 100 км/год, - сказала вона. - Пориви до 125.

- Боже, нас занесе у країну Оз, - сказав Уотні. - Яка швидкість вітру для скасування?

- Технічно - 150 км/год, - сказав Мартінез. - Будь-яке перевищення може перекинути МЗЧ.

- Якісь передбачення щодо шляху бурі? - спитала Ллюїс.

- Це її край, - сказала Джогансен, дивлячись на екран. - Стане гірше перш ніж стане ліпше.

Габ брався брижами від жорстокого натиску, а елементи внутрішньої конструкції гнулись і здригались від кожного шквалу. Какофонія ставала голоснішою щохвилини.

- Гаразд, - сказала Ллюїс. - Готуйтесь до скасування. Підемо до МЗЧ і сподіватимемось на краще. Якщо вітер буде занадто сильним, ми злітаємо.

Лишаючи Габ парами, вони зібрались ззовні біля повітряного шлюзу 1. Їх шмагали вітер з піском, та вони все ще могли встояти.

- Видимість майже нульова, - сказала Ллюїс. - Якщо заблукаєте, прямуйте на телеметрію мого скафандра. Віддалік Габу вітер буде ще сильнішим, то ж приготуйтесь.

Протискаючись крізь бурю, вони рушили нетвердою ходою до МЗЧ.

- Гей, - просопів Уотні. - Може вдасться припнути МЗЧ. Зменшимо ризик перекидання.

- Як, - вістрілила Ллюїс.

- Ми можемо використати кабелі з сонячної ферми як розтяжки. - Він посапав трохи, відтак продовжив. - Ровери можуть бути кітвами. Проблему тільки у обмотуванні кабелів навколо...

Летючий уламок ляснув Уотні і поніс за вітром.

- Уотні! - вигукнула Джогансен.

- Що сталось? - спитала Ллюїс.

- Щось вдарило його! - повідомила Джогансен.

- Уотні, звіт, - сказала Ллюїс.

Відповіді нема.

- Уотні, звіт, - повторила Ллюїс.

Знову тиша.

- Він не на зв’язку, - повідомила Джогансен. - Я не знаю, де він!

- Капітане, - сказав Бек. - Перш ніж ми втратили з ним зв’язок, у нього ввімкнулась тривога декомпресії.

- Лайно! - вигукнула Ллюїс. - Джогансен, де ти його востаннє бачила?

- Він був просто перед мене, а потім зник, - сказала вона. - Він полетів на захід.

- Гаразд, - сказала Ллюїс. - Мартінезе, йди до МЗЧ і готуй зліт. Усі інші тримайтесь біля Джогансен.

- Докторе Бек, - сказав Фоґель борячись зі штормом. - Скільки часу людина може прожити при декомпресії?

- Менше хвилини, - сказав Бек, затинаючись від хвилювання.

- Я нічого не бачу, - сказала Джогансен до команди, яка оточувала її.

- Ставаймо вервечкою і йдемо на захід, - зкомандувала Ллюїс. - Малими кроками. Можливо він на землі, а ми не хочемо переступити через нього.

Лишаючись у полі зору один одного, вони потупцяли крізь хаос.

Мартінез завалився у повітряний шлюз МЗЧ і долаючи вітер закрив його. Як тільки тиск вирівнявся, він швидко скинув скафандр. Вилізши по драбині у відсік для команди, він вскочив у пілотського фотеля і завантажив систему.

Тримаючи однією рукою список перевірки системи у надзвичайних ситуаціях, другою він хутко вертів перемикачами. Одна за одною системи звітували про готовність до злету. Коли запрацював зв’язок, він відзначив покази однієї з них.

- Капітане, - мовив він у етер. - Крен МЗЧ складає 7 градусів. Він перекинеться при 12,3.

- Прийнято, - сказала Ллюїс.

- Джогансен, - сказав Бек, дивлячись на свій наручний комп’ютер. - Біомонітор Уотні щось надіслав перш ніж вимкнутись. Мій комп’ютер просто каже “Пошкоджений пакунок”.

- У мене те саме, - сказала Джогансен. - Передача не завершилась. Частина даних загубилась, тому не сходиться контрольна сума. Момент...

- Капітане, - сказав Мартінез. - Повідомлення з Г’юстона. Ми офіційно провалились. Шторм без сумнівів буде надто жорстким.

- Прийнято, - сказала Ллюїс.

- Вони послали це чотири з половиною хвилини тому, - продовжив Мартінез, - якщо дивитись на супутникові дані. отримані дев’ять хвилин тому.

- Зрозуміла, - сказала Ллюїс. - Продовжуй підготовку до злету.

- Прийнято, - сказав Мартінез.

- Беку, - сказала Джогансен. - Маю сирий пакунок. Це неформатований текст: КТ 0,