Читати книгу - "Марсіянин"

Теді крутнувся на своєму фотелі та глянув крізь вікно на нічне небо. Він віднайшов бліду червону крапку поміж зірок.

- Тримайся, Уотні, - сказав він. - Ми йдемо.

trudgedпав у своїй люльці. Він трохи ворухнувся, і якийсь приємний сон викликав у нього усмішку. Минулого дня він зробив три ПЧД винятково для інтенсивної фізичної праці, тому спав так міцно, як не бувало вже досить давно.

- Доброго ранку, командо! - закричала Ллюїс. - Вже новий день! Вставай і слав його!

Уотні долучив свій голос до хору стогонів.

- Нумо, - докоряла Ллюїс. - Не варнякайте. Ви спали на 40 хвилин довше, ніж це було б на Землі.

Мартінез першим визіл із ліжка. Після служби у Повітряних збройних силах він легко виконував військово-морські правила Ллюїс.

- Ранок, капітане, - твердо сказав він.

Джогансен звелась у сід, але наступних рухів назустріч жорстокому світу за межами її ковдри не робила. Професійні інженери програмісти ніколи не любили ранки.

Фоґель, дивлячись на свій годинник, повільно беркицьнувся з ліжка. Він мовчки натягнув на себе комбінезон, на скільки можливо розправляючи зморшки. Він подумки зітхнув перед очікуванням ще одного дня безе душу.

Уонті відвернувся від галасу та закрив голову подушкою.

- Ідіть геть, крикуни, - пробурмотів він.

- Беку! - торсаючи лікаря місії, гукнув Мартінез. - Підводься і сяй, друже!

- Так, гаразд, - сонно сказав Бек.

Джогансен випала із ліжка і лишилась на підлозі.

Висмикуючи подушку із рук Уотні, Ллюїс промовила:

- Ворушись, Уотні! дядько Сем заплатив 100 000 доларів за кожну секунду нашого перебування тут.

- Забирай собі подушку, зла жінко, - простогнав Уотні, не розплющуючи очей.

- Коли я була на Землі, я викидала з люльок 200-фунтових чоловіків. Хочеш побачити. на що я здатна при 0,4g?

- Ні, не дуже, - сказав Уотні підводячись.

Розворушивши загін, Ллюїс сіла перед комунікаційною станцією перевіряти нічні повідомлення з Г’юстона.

Уотні почовгав до шафи з пайками та навманя узяв сніданок.

- Передай мені “яйця”, будь ласка, - сказав Мартінез.

- А ти можеш їх розрізнити? - сказав Уотні передаючи Мартінезові пакунок.

- Навряд, - сказав Мартінез.

- Беку, а що тобі? - продовжив Уотні.

- Однаково, - сказав Бек. - Дай що-небудь.

Уотні кинув йому пакунок.

- Фоґеле, тобі, як завжди, ковбаски?

- Йа, будь ласка, - відповів Фоґель.

- Ти ж знаєш, що ти - стереотип, так?

- Мене це влаштовує, - відповів Фоґель, беручи простягнутий сніданок.

- Гей, Сонечку, - Уотні погукав Джогансен. - Снідатимеш сьогодні?

- М-р-м-н-р, - пророхкала Джогансен.

- Гадаю, це - “ні”, - припустив Уотні.

Команда їла у тиші. Джогансен якось все допленталась до шафи з пайками і взяла пакуночок кави. Незгабно додавши гарячої води, вона сьорбала, чекаючи закрадання повного пробудження.

- Новини щодо місії з Г’юстона, - сказала Ллюїс. - Супутники показують наближення шторму, але ми можемо виконати завдання на поверхні до його приходу. Фоґеле, Мартінезе, ви підете зі мною назвовні. Джогансен, ти сидітимеш і слідкуватимеш за повідомленнями про погоду. Уонті, твої експерименти з ґрунтом призначені на сьогодні. Беку, перевір зразки з учорашньої ПЧД у спектрометрі.

- Вам справді треба виходити перед наближенням шторму? - спитав Бек.

- Г’юстон це дозволяє, - сказала Ллюїс.

- Схоже на непотрібну небезпеку.

- Приліт на Марс було непотрібною небезпекою, - відказала Ллюїс. - І що з того?

Бек знизав плечима.

- Просто будьте обачними.

Три постаті були обернені на схід. Їх майже неможливо було розрізнити у їхніх незграбних скафандрах для ПЧД. Лише прапор Європейського союзу на плечі Фоґеля дозволяв відрізнити його від Мартінеза і Ллюїс, які мали на собі зірки і стрічки.

Темрява на сході мінилась і виблискувала у променях вранішнього сонця.

- Шторм, - сказав англійською з акцентом Фоґель. - Він ближче ніж повідомив Г’юстон.

- У нас достатньо часу, - сказала Ллюїс. - Зосередьмося на поточному завданні. Ця ПЧД присвячена хімічному аналізові. Фоґеле, ти хімік, тому ти керуєш нашими розкопками.

- Йа, - сказав Фоґель. - Будь ласка, копайте 30 сантиметрів вглиб і беріть зразки ґрунту. Щонайменше 100 грамів кожен. Дуже важливо, щоб глибина була 30 сантиметрів.

- Зробимо, - сказала Ллюїс. - Лишайтесь в межах 100 метрів від Габу, - додала вона.

- М-м, - сказав Фоґель.

- Так, мем, - сказав Мартінез.

Вони розділились. Значно поліпшені з часів Аполону скафандри Аресу для ПЧД дозволяли значно більше рухів. Копати, нахилятись і складати у торби зразки було легко.

Згодом Ллюїс спитала: