Читати книгу - "Голі чи покриті: Світова історія одягання та оголення"

має свої причини в різних місцях. Як і чому жінки спочатку Середнього Сходу, а згодом цілого світу вперше чи знову взялися покривати голову та обличчя – пояснення знаходимо лише в потоці фанатичної пропаганди з боку ультраконсервативних прихильників салафізму та ваххабізму. Ця пропаганда коштувала мільярди й живилася переважно завдяки нафтовим доларам Саудівської Аравії та країн Перської затоки. Культури та країни всього світу опинилися під шаленим тиском, що мав на меті адаптувати закам’янілі патріархальні стосунки між статями. Усе це призвело до того, що останніми роками можна побачити дедалі більше покритих жінок від Африки до Індонезії, де мусульманські жінки раніше рідко практикували таку манеру одягатися.

Рішення покривати голову зумовлене також зміною ландшафту глобальних владних відносин. Наслідки цього унаочнилися напередодні, а надто після подій 11 вересня. Політичні мотиви також відігравали певну роль для мусульманок, які з власної волі вирішили підкоритися давнім приписам щодо одежі саме в західному світі. Ще раніше західна колонізація породила обурливі постколоніальні реакції. Відсутність шансів для молоді в багатьох мусульманських суспільствах викликала в минулі роки серйозну фрустрацію. За такого розвитку подій чинні політики намагаються перекинути всю вину на Захід: допоки борг через економічну стагнацію перекладають на інших, сам ти не відповідаєш за жодне рішення. Унаслідок цього не лише політики, а й духовні лідери щосили засуджують або опираються негативному впливові Заходу – від західної освіти до медичних послуг. Звісно, що й простоволоса жінка так само опинилася в цій категорії. Ба більше, західна підтримка Ізраїлю, попри його жорсткі порушення прав людини, поза сумнівом, відіграє важливу роль у формуванні негативного ставлення багатьох людей арабського світу до Заходу247.

Є на те також причини, пов’язані з модою: чорний нікаб, здається, здобув неабияку популярність завдяки заможнім жінкам із багатих країн Перської затоки (мал. 9B кольор. вкладки). А що вже казати про кольорові хіджаби, які старанно накидали на себе, щоб мати спокусливий вигляд? Очевидно, що всі ці «помади-мусульманки» шукають компроміс між тим, як себе показати, і тим, як себе приховати: іслам означає мир, чистоту, але при тому й покірність. Однак що робити, якщо ти водночас любиш і Творця свого, і усе навколо, що дарує тобі світ248.

За часів пророка жінки мали достатньо свободи, на думку знавців Корану, що вивчали історію ісламу від його становлення. Аль-Газалі, до прикладу, казав: «Видивлятися на жінок – це злочин для мусульман, і свідомий іслам відкидає звичаї тих країн, де жінок обмежують чи урізають їхні права й обов’язки». Хадіджа – перша дружина пророка, була перша й у тому, що повірила в нього беззастережно; погляди іншої жінки Магомета, Аіші, набули особливої ваги для мусульман за всю історію існування ісламу. Читаючи суворі приписи та погрози, що їх придумали для жінок правовірні чоловіки, мусульмани можуть запитати самих себе, що трапилося б нині з жінками пророка, якби їм довелося жити в суспільстві, де безжалісно панує закон шаріату. Відповідь сучасних вірян була б чудовим індикатором вибору, який кожен мусить зробити сам249.

Жіноче тіло як релігійна опінія

Релігія пропонує норми вірним, що, як і безвірні, шукають опори в хаосі сучасного життя. У відповідь на пошуки цього блага юдейські рабини, отці християнської церкви та мусульманські збирачі традицій пропонують правила доброчесності та дрес-коду, між якими багато спільного. Коротко кажучи, ці правила обмежують винятково жінок. Священнослужителі нерідко намагалися проштовхнути власні міркування, маніпулятивно інтерпретуючи священні тексти. Це відбувається ще й досі з тієї причини, що йдеться радше про владу, ніж про віру. Тепер, коли сучасні жінки по всьому світу отримують більше насолоди від навчання, знову згадують давні релігійні традиції, щоб увіковічнити надійні ієрархічні стосунки. Часто релігійний радикалізм виникає з боязні чоловіків утратити авторитет.

Жіноче тіло, мабуть, іще до другої половини минулого століття здавалося білим аркушем, на якому богослови безперешкодно проектували власні візії. Причому відповідальність за збуджений стан чоловіка здебільшого покладали на жінку, на відміну, наприклад, од чоловіків бакаірі в Центральній Бразилії, які вміли приборкувати повсталу плоть звичайною мотузкою. У деяких традиціях чоловічі бажання чи фантазії досі мають релігійний підтекст, коли йдеться про незайманість і манеру одягатися250. Дуже шкода, що жінки всіх трьох релігій за тривалий час так і не спромоглися, не мали змоги сформулювати, якими вони бачать себе і ту іншу, не зодягнену, стать. Однак зміни у кожній з трьох світових релігій відбуваються щодалі активніше251.

Той, хто оглядається на «зодягнену» історію релігії, не може ігнорувати ці факти: чи то про людей, що ходили голими і носили лише футляр для пеніса; чи про європейські завужені штани або традиційно непокрите жіноче волосся, голови, груди, п’яти, литки; чи про декольте, нейлонові панчохи, светри до пупця, бікіні чи буркіні – напучування релігійних діячів щодо одягу зазвичай були вельми однобокі. Повчання стосувалося лише жіночої одежі, що в їхніх очах виглядала нечестиво. Замість боротьби супроти своїх бентежних пожадливих почуттів, відповідальність за власну жагу значною мірою переклали на протилежну стать. Відтак заклик до обопільного самоконтролю присікли ще на його зародковій стадії.

7. Протест супроти голизни і голизна як протест

Як бачимо, розуміння «голизни» змінювалося від неприкритих геніталій до голих рук і непокритого волосся, від відкритого плаття до геть голісінького тіла. Реакції на всі ці види «голизни» такі ж мінливі, як убрання й сам контекст. Ми вже пересвідчилися, що навіть голий мізинець здатний викликати страх сексуального збудження чи розпусти. У будь-якій формі «оголеність» провокує мову погроз і суворих заборон, видима жіноча шкіра часто буцімто перебуває в причинно-наслідковому зв’язку зі стихійними лихами. Виявляється, що катастрофи можна уникнути, зодягнувши тіло згідно з чинними вимогами. І зовсім навпаки, оголеним людям подобається привертати увагу решти «одягненого» суспільства з певним сигналом або й без нього.

Землетруси й вулканічні виверження

У релігійних переказах, як правило, окреслено відмінність між добрими і злими людьми. На християнських зображеннях Страшного Суду ангели в довгих одіяннях дмухають у свої тромбони, щоб розбудити всіх мертвих, як, наприклад, можна побачити на фасадах відомих соборів. Коли бідолашні мерці повільно вибираються з гробів і повзуть, їхні прижиттєві добрі та злі вчинки стають на одні терези. Обрані вірні вирушають на небеса в розкішних шатах, а голий звіро­подібний диявол штовхає проклятих нагими в роззявлену пащу