Читати книгу - "Книга листів. Уклав і підготував до друку Єжи Фіцовський"

Я, попри мою хворобу, депресію і школу, яка мене мучить і виснажує, досить активний духовно і дуже збуджений. Тепер не пишу. Малюю. Два тижні тому я написав Мортковичу[372], чи не було якої монографії про німецького художника  К а р л а   Г о ф е р а[373], яку б я охоче замовив. Я не отримав жодної відповіді. Може б, Ти була така добра спитати за нагоди, чи не можна було б це замовити, і яку ціну правлять. Йдеться головним чином про ілюстративний матеріал (скільки ілюстрацій?). Мені це необхідно.

Не пишу більше, бо це мене втомлює. Дай про себе знати найближчим часом. Вітаю Тебе сердечно і зичу всього найкращого.

Бруно

Дрогобич, 21 І 1939

Я чув, що в «Piórze» була стаття Фриде з нападками на мене[374]. Чи дуже жахлива? Якщо так, то я не хочу її читати. По суті справи, мене це мало зараз обходить.

115

Дорога Ромо!

Далебі, мені здавалося, що Ти забула про мене. Якось так сталося, що таке численне й рійне гроно моїх приятелів значно порідшало, контакти послабшали, і я наче знову простую до тих партій і сфер долі, де панує самотність. Як колись. Іноді це сповнює мене смутком і страхом перед пусткою, а іншим разом вабить мене якоюсь таємною, знаною з давніх-давен спокусою.

Що сталося, що після такої тривалої перерви Ти написала знову? Я вже й боюся якось приїхати до Варшави. Боюся контактів і людей. Найбільш охоче я б усунувся з якоюсь однією людиною в тиху заводь і взявся, як Пруст, до остаточного формулювання мого світу. Упродовж певного часу я знаходив опору в думці, що наступного року піду на пенсію (40 відсотків платні). Тепер я полишив цю думку з огляду на родину, якої б не зміг прогодувати.

Маю клопіт із вибором місця проведення відпустки. У мене вкрай обмежені засоби (не маю ще нічого, позичу собі). Я б хотів тиші й самотності, але не цілковитої. Одна чи 2 особи, які б не надто бентежили. Що ти маєш намір зробити з канікулами?

Просив мене Ґомбрович, щоб я виправдав його перед Тобою, бо він Тобі не вклонився. Трапилося [це] через його фатальну зорову пам'ять, яка його часто підводить. Чи знаєш ти у Варшаві доброго невропатолога, який би погодився лікувати мене безкоштовно?

Я абсолютно хворий — якийсь розлад, якийсь початок меланхолії, розпач, смуток, відчуття неминучої поразки, неодмінної втрати… Треба було би порадитися. Але я не вірю в лікарів.

Про мої плани та роботи не пишу, не можу писати. Надто мене це дратує, і я не можу про це спокійно говорити. Не занедбуй мене так надовго. Напиши щось колись!

Сердечно Тебе вітаю.

Бруно Шульц

червень 1939

До Мар’яна Яхимовича[375]

116

Шановний і Дорогий Пане!

Пишу за дорученням Панни Лаури[376], яка намагається зацікавити Вами певних впливових осіб і взагалі сповнена до Вас найщиріших побажань і поваги. Для [втілення] тих її планів і деяких інших, ще більш далекосяжних, потрібно було б, щоб Ви негайно надіслали короткий життєпис із зазначенням Вашої кваліфікації препаратора[377] (назва того закладу в Будапешті, де Ви працювали), а також загальної, причому Ви повинні згадати про свої літературні прагнення та зусилля. Це поки що тільки можливість, але сподіваюся, що коли не тим шляхом і не через тих людей — то завдяки іншим пощастить щось вдіяти. Було би також добре, якби Ви могли приїхати наступного тижня до Дрогобича. Ми про Вас часто згадуємо і хочемо вибратися до Вас. Хоч би скільки разів у Вас виникала нагода приїхати сюди, я б дуже тішився з Ваших відвідин і чекаю на них. Прошу також не забути мого прохання про Ваші рукописи. Дуже Вас сердечно вітаю і пересилаю красні уклони від п. Лаури.

Щиро відданий.

Бруно Шульц

[27 XI 1938]

117

Любий Пане Мар'яне!

Вибачте за тривале мовчання. Я хворів 4 тижні, саме на свята Бож. Різд. Проте ми не забули про Вас. Панна Лаура подумала, а чи не зацікавити Вашою особою певних людей із «Polminu»[378], завдяки яким дісталася до п. др. Якубовської, секретарки гол. директора Білюховського. Своєю чергою представив п. Якубовській Ваші якості та здібності, а також потенціал, який за сприятливих умов можна було б у Вас розбурхати, і отримав прихильну відповідь. П. Якубовська пообіцяла ужити свого великого впливу в «Polminie», щоби щось для Вас зробити, що збудило б у Вас новий життєвий потенціал. Справа трохи затримується, позаяк п. Якубовська після хвороби виїхала на лікування, проте заопікується Вашою справою одразу після повернення, і сподіваюся, що з цього трапиться щось радикальне, щоб вирвати Вас із Вашого становища і дати Вам змогу для розвитку. Ми часто про Вас говоримо із Лаурою і збираємося до Вас у гості. Нам цікаво, як Ви поживаєте, чи здорові Ви й Ваша сім'я. П. Лаура також перебуває в дуже поганому становищі й злиденно животіє. Слід би і для неї щось зробити. Сподівайтеся на краще. Справа затяглася так, бо п. Якубовська була тяжко хвора і не могла нічим зайнятися. Вітаю Вас сердечно і прошу [написати] кілька слів.

Бруно Шульц

[без дати]

118

Дорогий Пане Мар'яне!

Велике спасибі за Вашого листа, на якого я справді не заслуговую. Не гнівайтеся, що не відписав одразу. Я думав, що зможу повідомити Вам щось конкретного стосовно Вашої ситуації, але справа й далі застопорилася. Пані Якубовська повернулася вже з відпустки, і Вашу справу розглядають прихильні до Вас люди. Але є чималі труднощі, тому я ще не можу повідомити Вам нічого втішного. Там була запропонована певна концепція, яку я не смію Вам переказати, бо вона мені здається не годящою для Вас. У відділі кадрів «Polminu» лежать 600 клопотань без відповіді, тож подання ще одного клопотання про посаду має невеликі шанси, якщо відсутня дуже впливова підтримка. Отож, особи, які Вами цікавляться, пропонували прийняти вас як сезонного робітника [sic!] за невелику плату, а відтак за якийсь час, завдяки допомозі Ваших опікунів, Вас би перемістили до складу постійних працівників і знайшли якесь місце, котре збігалось би з Вашими прагненнями. Ті, хто це пропонував, самі відчувають, що це Вам не підходить, і з великим ваганням запропонували такий проект, але я вирішив спитати Вашу думку про таку пропозицію. Незалежно від цього, ми шукатимемо інше рішення.

Минулого тижня ми дуже шкодували, що