Читати книгу - "Фламандська дошка"

— Мій друже, — звернувся до нього Сесар, і в його голосі змішалися чемна недовіра й дещо іронічна повага. — Прийміть мої вітання, якщо вам пощастило знайти в усьому цьому якийсь сенс.

Муньйос стенув плечима, пропустивши репліку антиквара повз вуха. Було зрозуміло, що він зосередився на новій задачі, зашифрованій у картці:

ЛbЗ?.. d7-d5+

Якийсь час Муньйос ще дивився на цифри, порівнюючи їх із розташуванням фігур на шахівниці. Потім підвів очі на Сесара і нарешті на Хулію.

— Хтось, — і від цього хтось дівчина відчула, якії кинуло в холод, наче неподалік прочинили невидимі двері, — хтось, здається, зацікавлений у тому, щоб дограти цю партію… — Муньйос примружив очі й хитнув головою в бік картини, мовби здогадуючись, що спонукало до цього таємничого любителя шахів. — Хоч би хто це був, він уявляє, як розвиватиметься партія, і знає або здогадується, що ми розв’язали його загадку, розігравши її назворот. Тож він пропонує нам робити ходи не назад, а вперед, продовживши партію з тієї позиції, що зображена на картині.

— Ви жартуєте, — проказав Сесар.

Запала незручна мовчанка, Муньйос тим часом уважно дивився на антиквара.

— Я ніколи не жартую, — нарешті озвався він, мовби вирішивши спеціально наголосити на цьому. — А надто, коли йдеться про шахи, — Муньйос тицьнув вказівним пальцем у картку. — Запевняю вас, саме це він робить: продовжує партію з того моменту, який відтворив художник. Погляньте на шахівницю (див. рис. 9).

— … Бачите, — Муньйос показав на картку, — ЛbЗ?.. d7-d5+. Цей запис ЛbЗ означає, що білі пересувають ладдю з b5 на bЗ. Тут стоїть знак запитання, який, на мою думку, означає, що нам пропонують зробити такий хід. Це дає підстави припустити, що ми граємо білими, а наш суперник — чорними.

— Цілком імовірно, — погодився Сесар. — Він і справді доволі зловісна фігура.

— Не знаю, зловісна чи ні, але діє він саме так. Він каже нам: «Я граю чорними і пропоную вам піти цією ладдею на bЗ»… Розумієте? Якщо ми приймаємо гру, то повинні зробити цей хід, хоча могли б обрати кращий. Приміром, з’їсти чорного пішака на b7 білим пішаком, що стоїть на а6… Або білою ладдею b6… — Шахіст замовк, поринувши у власні думки, — здавалося, його мозок в автоматичному режимі оцінював можливості, які давала щойно згадана ним комбінація, потім закліпав очима: повернення до дійсності вочевидь коштувало йому неабияких зусиль. — Наш суперник певен, що ми приймемо його виклик і пересунемо білу ладдю на bЗ, щоб захистити білого короля від можливого переміщення чорного ферзя ліворуч, і водночас цією ладдею, підтримуваною іншою ладдею та білим конем, створити загрозу мата для чорного короля, розташованого на а4… З усього цього я роблю висновок, що йому подобається ризикувати.

Хулія, яка стежила на шахівниці за поясненнями Муньйоса, підвела очі на шахіста. Вона була певна, що в його словах пролунало захоплення невідомим гравцем.

— Чому ви так кажете?.. Звідки ви знаєте, що йому подобається, а що ні?

Муньйос увібрав голову між плечі, покушуючи нижню губу.

— Не знаю, — повагавшись, озвався він. — Кожен грає в шахи залежно від того, що він за один. Здається, я вже вам якось це пояснював. — Муньйос поклав картку на стіл поряд із шахівницею. — d7-d5+ означає, що чорні наміряються рушити пішаком з d7 на d5 і загрожувати шахом білому королю… Цей хрестик поряд із цифрами вказує на шах. Отже, ми в небезпеці. І небезпеки можна уникнути, з’ївши цього пішака білим, що стоїть на е4.

— Так, — підтвердив Сесар. — Щодо ходів я з вами згоден. Але не розумію, як це може стосуватися нас… Який зв’язок між цими ходами та дійсністю?

Муньйос зробив непевний жест, наче від нього вимагали надто багато. Хулія завважила, що очі шахіста шукають її очей, та щойно їхні погляди зустрілися, він відвів свій погляд.

— Я не знаю, який саме зв’язок тут існує. Можливо, йдеться про попередження. Цього я не можу знати. Однак наступним логічним ходом чорних після втрати пішака на d5 мав би бути ще один шах білому королю шляхом переміщення чорного коня з сії на 2… У такому випадку в білих залишається тільки один хід, щоб уникнути шаху, а водночас тримати й далі в облозі чорного короля: з’їсти білою ладдею чорного коня. Ладдя на bЗ з’їдає коня на b4. А тепер придивіться до позиції, що склалася на шахівниці (див. рис. 10).

Усі троє сиділи мовчки, незрушно, вивчаючи нове розташування фігур. Згодом Хулія запевняла, нібито саме в цю мить, задовго до того, як вона зрозуміла сенс цього ребуса, її охопило передчуття, що шахівниця перестала бути простою послідовністю білих та чорних квадратів і перетворилася на реальність, в якій відбувався плин її життя. Шахівниця мовби обернулася на люстро, і вона відчула щось знайоме в маленькій фігурці, що була білою королевою і стояла на своєму полі сі, така незахищена перед загрозливою близькістю чорних фігур.

Однак першим це зрозумів Сесар.

— О Господи! — мовив він. І це пролунало так дивно в устах невиправного агностика, що Хулія стривожено глянула на нього. Антиквар сидів, втупивши очі в шахівницю, а його рука з мундштуком застигла за кілька сантиметрів від рота, так, ніби несподіване усвідомлення ситуації завадило йому продовжити цей рух.

Хулія знову подивилася на шахівницю, відчуваючи, як глухо стугонить кров у скронях та на зап’ястках. Вона бачила лише беззахисну білу королеву, проте спиною відчувала небезпеку. Тоді дівчина підвела погляд на Муньйоса, благаючи про допомогу, і завважила, що шахіст замислено хитає головою, а на чолі в нього з’явилася глибока вертикальна зморшка. Потім його губи на якусь мить торкнула вже знайома невиразна усмішка, в якій не було й натяку на веселість. Це був миттєвий, ледь досадливий вираз обличчя людини, змушеної, згнітивши серце, визнати талант свого суперника. І Хулія відчула напад темного, нестямного страху, бо зрозуміла, що навіть Муньйос чимось дуже вражений.

— Що відбувається? — запитала вона й не впізнала власного голосу. Клітини шахівниці стрибали в неї перед очима.

— Відбувається те, — озвався Сесар, обмінявшись серйозним поглядом із Муньйосом, — що біла ладдя тепер загрожує чорній королеві… еге ж?

Шахіст ствердно хитнув головою.

— Так, — проказав він за мить. — У нашій партії чорний ферзь, якому раніше ніщо не загрожувало, тепер опинився в небезпеці… — Муньйос помовчав; схоже було на те, що йому нелегко тлумачити якісь дії, не пов’язані із шахами. — Це може означати, що невидимий гравець подає нам якийсь знак: можливо, він певен, що таємницю картини розгадано. Чорний ферзь, тобто ця