Читати книгу - "Капкан (на) демона, Katerina Школіна "

Зненацька сталося щось дивне. 

Перед кормою "Чорної зірки" на ще досить потужній відстані утворилась воронка розміром з два, а то і три кораблі. А опісля океан викинув в небо неймовірно могутній стовп води.

Пірати несвідомо відступили трохи назад, любуючись надзвичайним природним явищем, його красою і могутністю. Цей величезний фонтан супроводжувався потужним шумом і мав блакитне сяйво, яке переливалося від ніжних світлих відтінків до глибоких темних, ніби потік впитував сонячні промені і перемішував їх з глибинною темінню. Він притягував погляд і зачаровував своєю неповторною красою і величчю.

- Ми добрались. - резюмував Ділан. - Через півгодини цей стовп припине викидати воду в небо і вода навпаки буде засмоктуватись на глибину, утворюючи величезну воронку. Це і буде шлях в Атлантиду.

- Чому це так схоже на апвелінг? - пробурмотіла Азалія.

- Що? - поцікавився Ділан.

В розмову втрутився боцман.

- Це щось на кшалт вертикальної течії в океані. Підйом глибинних вод відбувається, коли змінюються щільність, температура та солоність води, коли глибинна течія зустрічає на шляху підводну височину і здіймається вгору.

Розмова підтримала і сама капітан:

- Разом із холодними водами з глибин піднімається багато поживних речовин та мінеральних солей.  На них бурхливо ростуть водорості, а потім збільшується і чисельність риб. 

Розуміючи похитав головою, але додав:

- Відрізняється брама від вашого апвелінгу, - не чекаючи відповіді він продовжив. - Атлантида знаходиться прямо під цим величезним стовпом води. Підводна течія дійсно знаходить у ній перешкоду, а саме у її бар'єрі. От тільки за рахунок того, що будь-яка протидія за законами магії повинна врівноважуватися, ця течія не тільки піднімається вгору, а і опускається. Отже, це є вхід і вихід з Атлантиди.

- От тільки треба тепер подумати... Як нам найкраще явитись в твоє царство... - постуктувала по бортику Азалія.

- Думаю, корабель ми повинні залишити на острові. Разом з командою, - запропонував Ділан. - Там, де ми йдемо, буде небезпечно і це не по силам навіть піратам. 

- Боцман дійсно може приглянути за командою. Але стривай, - вона повернула погляд до Ділана. - де ти побачив тут остров?

- Здається он там, - подав голос Горець.

Подивившись туди, куди дивився моряк, Азалія дійсно помітила невеликий острівець. Та й його береги на вигляд були придатні, щоб пришвартуватися.

- Згодна, - піддакнула вона. - негоже ризикувати моїми людьми. На цьому кораблі бездумно ризикувати я можу лише однієї людиною....

- Ким це? - сміхотливо хмикнув Ділан.

- Як це ким... - фиркнула Азалія. - Тобою, звісно. Ну не собою ж...

Боцман усміхнувся в кулак, а Ділан розкотисто розсміявся.

Азалія звернулась до боцмана:

- Ви підпливете як умога ближче до воронки і ми з атлантом зістрибнемо. Після цього швартуйтесь коло острова і чекайте.

- Не затримуйтесь там, - похлопав по плечу Азалію боцман.

Вона кивнула:

- Чекайте на будь-кого з нас, хто повернеться. Той, хто зможе добратись назад і виведе вас звідси. Якщо ми не впораємося за три дні, то випливайте з цього грьобаного трикутника... - наказала капітан. - Тільки не в напрямку сирен! - пригрозила пальцем. - вона поклала руку на плече боцмана. - Горець, я впевнена ти будеш класним капітаном.

Він нахмурився у відповідь:

- Не по мені цей капелюх. Тож... вертайтесь пошвидше.

Азалія знов кивнула.

Враз стовп води припинив бити в небо і повільно на тому місці почала утворюватися вирва, вона крутилась наче гігантський вихор, пробурюючи вхід в надра океану.

- Пора, - гукнув Ділан. 

Боцман лиш поклонився і поспішив віддати необхідні накази команді.

- Тримай мою руку, бо згубимо один одного, - протягнув долоню атлант.

Азалія закотила очі, але виконала прохання. Тільки-но корабель підплив максимально близько до воронки, вони стали на край борту і спригнули.

Води оточили їх з усіх сторін несучи їх загублений світ.

Не встигли вони і осмислити свою маленьку подорож, як воронка винесла їх до бар'єру. Напівпрозора сітка була прямо під ними і Ділан першим торкнувся її. Вмить бар'єр зник і вони впали прямо в величезний палацовий фонтан в саду.